Мисливські божества
До мисливських божеств належать грузинські Очопинтре, Далі, абхазький Ажвей- ті, адигський Мезитха, дагестанський Абдал, інгуський Елта та ін. [90, I, 604]. Наприклад, Мезитха в адигській релігії є богом лісів і полювання, заступником диких звірів.
Мезитха змінив архаїчніше божество жіночої статі Мезгуаше, яка була господаркою плодів і їстівних трав, а пізніше перебрала на себе також функції богині полювання. На думку деяких дослідників, Мезгуаше — астральне божество, близьке за своїми функціями до бога-громовика. Патріархальний Мезитха роз’їжджає на свині з золотою щетиною і вирішує суперечки між знаменитими мисливцями. У подальшій еволюції релігійно-міфологічних уявлень Мезитху, у свою чергу, витіснив Мезиль — антропоморфний персонаж із сокироподібним виступом на грудях, що живе в лісах і лякає самотніх подорожніх [90, II, 132].В інгушів і чеченців богом злаків, заступником диких тварин й успішного полювання є Єлта («хлібне зерно»). Він — один із синів бога грому та блискавки Сели. Єлта іноді допомагає людям проти волі свого батька Сели, за що той одного разу так сильно ткнув пальцем в око свого сина Єлта, що той залишився однооким [90, I, 433]. Проте Села належить уже до іншої групи божеств кавказько-іберійських народів.