Слов'янське слово «бог». споріднене з іншими індоєвропейськими лексемами в тому ж значенні (з авестійською, давньонерсидською. давньоіндійською та ін.).
первісно означало удачу, долю, щастя (тоді як у латинській, давньогрецькій та інших мовах це поняття передасться словами, утвореними від кореня div, що означало «світити», «сяяти») [62, 1.
177]. Боги як могутні надприродні Істоти є головними персонажами більшості міфів, проте в архаїчних міфологічних системах цей образ виражений слабо. Для політеїстичних релігій є характерною віра у багатьох богів, для монотеїстичних — в єдиного Бога.Таблиця 13
ФРАГМЕНТ МІФОЛОГІЗОВАНОЇ КЛАСИФІКАЦІЙНОЇ СХЕМИ МОДЕЛІ СВІТУ [62}
209
Закінчення табл і З
Образи богів розвинених релігійно-міфологічних систем дуже складні за структурою, але багато з них сягають корінням у первісність. Одне з найдавніших джерел уявлень про божество С. Токарєв вбачає у міфологічному образі культурного героя (пізніше — деміурга), а також gyxa-засновника, від імені якого повідомляються правила поведінки та норми племінної моралі. Натурміфоло- гічні риси найдавніших богів (тобто уособлення Неба. Сонця, Місяця, грози тощо) на ранніх ступенях історичного розвитку, мабуть, не відігравали особливо важливої ролі [62. І, і 77]. У міфології давніх народів переважає віра у демонів, духів, але вже існують елементи образу єдиного Бога.
Остаточно оформлені образи бопв, на думку сучасних дослідників, з'являються на стадії соціально-диференційованого суспільства. Один з найхарактерніших і найбільш ранніх різновидів богів цього історичною ступеня — племінний бог. який постає насамперед як бог-воїн. Коли навколо найсильнішого племені- завойовника утворюється союз племен, що переростає у державу, боти окремих племен зливаються в єдиний сонм під верховенством бота племені-гегемона. Так утворюється, як вважають сучасні релігієзнавці, система політеїзму — найбільш звична, майже повсюдно засвідчена форма релігійно-міфологічних систем, що відповідає структурі давніх держав.
У монотеїстичних релігіях (іудаїзм, християнство, ісламі віра в єдиного Бога crac основним релігійним догматом, що. втім, не виключає віри в існування й інших надприродних істот (62. І, 178].Порівняно з божествами духи в міфологічних системах стоять на нижчому рівні; вони постійно взаємодіють з людиною, повсякчас визначаючи особливості її душевного стану. У деяюсх дуалістичних міфах духи поділяються на злих (власне демони)’ і добрих (духи-хоронителі). Існували також духи джерел, озер, річок, лісів і гір. Особливі духи відповідали деяким тваринам, а також речам (62. І. 413]. Міфологічні істоти, що не мають божественного статусу, різноманітні демони та дутій належать до сфери нижчої міфології (термін запровадив німецький етнограф В. Маннхардт).
Вважають, що персонажі нижчої міфології втручаються в людське життя, перетворюються у.людей і тому в багатьох традиціях мають переважне значення порівняно з божествами, що діють в основному за міфологічних часів першотворення (62, II. 215-216].