<<
>>

Сирійські божества

У Сирії з кінця ІІ тис. до н. е. встановлюється панування арамейських племен, а місцеве населення засвоює арамейську мову, що суттєво не відрізнялася від хана- анейсько-аморейських мов [90, І, 459].

Це привело до синтезу культур: сирійська міфологія набула змішаного ханаанейсько-арамейського характеру. Особливо поши­рились культи Бела, Хаддада (що сягають Баал-Хаддада), Баалшаміна (Баалшаме- ма), який досить швидко посів щабель верховного бога. Широко вшановувався Мелькарт, чий культ засвідчений, зокрема, у Дамаску (у першій половині І тис. до н. е.). Ймовірно, тоді ж зароджується оргіастичний культ богині Атаргатіс, дру­жини Хаддада, у якій злилися риси Астарти й Анат (описаний у трактаті Лукіана «Про сирійську богиню»), який набув великого значення в епоху еллінізму.

В елліністичний період сирійські божества, ототожнені з грецькими, багато в чому зберігали первісний характер. Їхнє вшановування за римських імператорів поширилося по всьому середземноморському світу. Притягальну силу сирійським культам додавала властива їм таємнича обрядовість, пов’язана з осягненням по­тойбічних містичних сил, «правлячих» світом, а також оргіастичний характер багатьох з цих культів. Найбільшого значення набуло вшановування Зевса Геліо- політанського з Баальбека (місцевий варіант Баалшаміна і Баал-Хаддада), Атарга­тіс, Елагабала, чий оргіастичний культ в період правління римського імператора Елагабала (218-222 рр.), який намагався піднести Елагабала в «ранг» верховного божества державного пантеону, став найважливішим елементом римської офіцій­ної релігії. Значного поширення (також і за межами Сирії) одержав культ Юпіте­ра Доліхенського (Баалшаміна) з характерними для нього містеріями і квазіцер- ковною організацією. Значну роль відіграв бог щастя й удачі Гад, який виступав як місцевий бог-заступник.

Одним з найважливіших сакральних центрів елліністично-римської Сирії був Геліополь з культами Зевса, Геї, Афродіти-Атаргатіс і Гермеса (можливо, упо­дібненого Малакбелу). Очевидно, мали місце спроби додати культу Зевса Геліопо- літанського монотеїстичних рис [90, І, 459].

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Сирійські божества: