Сирійські божества
У Сирії з кінця ІІ тис. до н. е. встановлюється панування арамейських племен, а місцеве населення засвоює арамейську мову, що суттєво не відрізнялася від хана- анейсько-аморейських мов [90, І, 459].
Це привело до синтезу культур: сирійська міфологія набула змішаного ханаанейсько-арамейського характеру. Особливо поширились культи Бела, Хаддада (що сягають Баал-Хаддада), Баалшаміна (Баалшаме- ма), який досить швидко посів щабель верховного бога. Широко вшановувався Мелькарт, чий культ засвідчений, зокрема, у Дамаску (у першій половині І тис. до н. е.). Ймовірно, тоді ж зароджується оргіастичний культ богині Атаргатіс, дружини Хаддада, у якій злилися риси Астарти й Анат (описаний у трактаті Лукіана «Про сирійську богиню»), який набув великого значення в епоху еллінізму.В елліністичний період сирійські божества, ототожнені з грецькими, багато в чому зберігали первісний характер. Їхнє вшановування за римських імператорів поширилося по всьому середземноморському світу. Притягальну силу сирійським культам додавала властива їм таємнича обрядовість, пов’язана з осягненням потойбічних містичних сил, «правлячих» світом, а також оргіастичний характер багатьох з цих культів. Найбільшого значення набуло вшановування Зевса Геліо- політанського з Баальбека (місцевий варіант Баалшаміна і Баал-Хаддада), Атаргатіс, Елагабала, чий оргіастичний культ в період правління римського імператора Елагабала (218-222 рр.), який намагався піднести Елагабала в «ранг» верховного божества державного пантеону, став найважливішим елементом римської офіційної релігії. Значного поширення (також і за межами Сирії) одержав культ Юпітера Доліхенського (Баалшаміна) з характерними для нього містеріями і квазіцер- ковною організацією. Значну роль відіграв бог щастя й удачі Гад, який виступав як місцевий бог-заступник.
Одним з найважливіших сакральних центрів елліністично-римської Сирії був Геліополь з культами Зевса, Геї, Афродіти-Атаргатіс і Гермеса (можливо, уподібненого Малакбелу). Очевидно, мали місце спроби додати культу Зевса Геліопо- літанського монотеїстичних рис [90, І, 459].