Синто: шлях богів

Давньояпонська релігійно-міфологічна система відбилася в багатьох пам'ят­ках: «Записи про справи давнини» і заселення територій відбивають наявність двох різних культурних традицій, одна з яких характерна для підко- рювачів-прибульців, інша — для переможеного авто­хтонного населення (33, II, 665].

Імена Ідзанакі та Ідзанамі не розшифровані. Можливо, їхнє походження можна простежити з даних протоавстронезійської мови, і вони можуть озна­чати «перший чоловік» і «перша жінка» [33, 1, 479}. Цих богів пов'язують та­кож з божествами Раигі (батько-Небо) і Папа Імати-Земля) у полінезійській міфології. Ідзанакі та Ідзанамі — перші божества, що мають антропоморфний вигляд і здатні народжувати інших богів. Проте їхнє перше потомство вияви­лося невдалим (виродливим, потворним). Занепокоєні цим. вони разом зверта­ються за радою до вищих небесних богів і за допомогою магічних дій дізна­ються, що причина криється у неправильному здійсненні ними шлюбного обряду: шлюбні слова першою вимовила богиня Ідзанамі — жінка Боги повто­рюють обряд (проте вже правильно), і після народження ними островів Японії, різних богів-духів Ідзанамі вмирає, вирушаючи до царства мертвих, де стає хтонічним божеством. Ідзанакі, залишившись самотнім, народжує трьох великих божеств від краплин води, що омили його ліве око, з'являється боги­ня Сонця Аматєрасу, від води, що омила його праве око, — бог ночі й Міся­ця Цикуйомі і. нарешті, віа води, що омила ніс Ідзанакі, — бог вітру і водяних просторів Сусаноо.

У наведеному’ міфі зафіксований період переходу від материнського пра­ва до батьківського: саме те. що під час шлюбного обряду жінка заговорила першою (як. можливо, було заведено раніше), призвело до народження «невда­лого» потомства, й Ідзанамі стає уособленням сил смерті, темним началом. Ідза- накі ж уособлює світлі сили, що захищають людей, і як батько трьох головних божеств відіграє роль глави патріархальної родини [33. І. 479—480}.