Культ Аматєрасу

Разом з тим розвинене жіноче начало в давньоялон- ській релігії не було остаточно переборене, що підтверд­жує кульг Аматєрасу’ («велика священна богиня, що сяє на Небі«), яка очолю­вала пантеон синтоїстських богів, була прародителькою японських імператорів, богинею (а не богом, як у багатьох релігіях) Сонця.

Характерною особливістю релігійно-міфологічної системи японців є ши­роке відбиття в ній віри в магію. Докладні описи магічних обрядів наводяться в міфах про втечу іх героїв з підземного царства, про боротьбу зі змієм та ін. У міфах часто діють тварини-помічники. Із середини VI ст., коли в Японії по­ширюється буддизм разом з континентальною культурою з Кореї та Китаю, синтоїстська релігія починає зазнавати дедалі сильнішого впливу буддизму [33, II. 655-656).

Присвячений Аматерасу храмовий комплекс, що складається з десятків великих і малих сакральних будівель, розташований на острові Хонсю. Окрім Аматерасу у храмах комплексу шанують ще близько 40 божеств. Взагалі звичай­ний синтоїстський храмовий комплекс складається з двох і більше будівель: обов'язковими є основний храм, що призначений для камі. і окремий зал для віруючих. Перед входом до храму завжди встановлюється своєрідна дерев’яна споруда, схожа на ворота, що мас нагадувати один з епізодів міфу про те. як богиня Аматерасу сховалася колись у небесному гроті, внаслідок чого настала темрява Інші боги виманили Аматерасу з гроту', поставивши перед нею сідало з півнями — що й є прообразом отих «воріт», торії.

Посада синтоїстського храмового священика, якого названо каннусі (до­слівно — «володар камі»), аж до середини XIX ст. залишалася спадкоємною 1 передавалася від батька до сина. Так виникли цілі клани священнослужителів, що розрізнялися, як 1 в інших розвинених релігіях, за рангами і титулами.

До ритуалів, що є основою синто, зазвичай належать |68. VI. 2, 88 — 89, 9ї—96\:

• очищення, що має підготувати людину до безпосередньою спілкуван­ня з божеством (обмивання, стримування, захист від злих духів);

• жертвопринесення, що складається з жертовної іжі (сакс, коржі, мор­ська риба, зелень, ласощі, вода);

• своєрідна молитва (або проповідь), яку виголошує священнослужитель (або віруючі біля домашнього олтаря);

• трапеза, тобто релігійне застілля. під час якого учасники церемонії за­бирають приношення з олтаря, а потім з'їдають і випивають їх.

• * *

Отже, синтоїзм виник з японських релігійних вірувань і звичаїв найдавнішого періоду, насамперед з тих, що були пов'язані з обожненням сил природи. Термін асикліо» буквально означає «шлях безлічі камі»; ідеться про камі, які зазвичай або сприяли появі різноманітних природних феноменів (за міфом, вони, наприклад, створили Японські острови близько 6 тис. років тому), або уособлювались у певних природних формах (49, П, Ж). У доісторичний період формування давньояпонського етносу (до VI ст. н. е.) відбувся перехід від куль­тури мисливців-збирачів до культури рисового землеробства і появи невеликих сел. У цей період, імовірно, і почали розвиватися перші японські релігійні ком­плекси обрядів — давній синтоїзм і культ камі. а також обряди, пов'язані з ка­лендарними святами, культ родючості Землі й культ духів мертвих. У той же період обгрунтовується божественне походження імператорського роду.

Починаючи з VI ст офіційно запозичуються зразки китайської культу­ри. до Японії проникають конфуціанство, даосизм і буддизм. Синтоїзм при цьому стає більшою мірою формально організованим і починає взаємодіяти з привнесеними релігійними традиціями.

У Vili - XIV ст. посилюється могутність військового диктатора і військово­го стану в новому (після Нари і Кіото) центрі — Камакурі, що набирає сили У цей період продовжують розвиватися буддійські школи, а синтоїзм досягає високого рівня організованості й починає розвивати власне еклектичне вчення 149, II, 492].

У період з XIV по XVII ст. Японію потрясали численні міжусобні війни і чвари, аж поки під час правління роду Токугава (1600— 1867 рр.) країна не була об'єднана і стабілізована. У ті часи виникали нові міста і набирав сили стан торговців, організовувалися численні буддійські секти, удосконалювалося еклек­тичне синтоїстське вчення, до країни проникав католицизм, а токугавський уряд використовував окремі положення конфуціанського вчення.

Перехід від системи феодального правління до формування сучасної на­ціональної держави сприяв скасуванню правління військових диктаторів і утво­ренню нового уряду парламентського типу в Токіо. Скасовується обов'язкове приписування всіх японських родин до буддійських храмів, знищуються забо­рони на сповідування християнства, а синтоїзм стає державною релігією Японії. Після поразки Японії у Другій світовій війні 11945 р.) приймається нова консти­туція, хцо гарантує свободу віросповідання і забезпечує курс на демократизацію внутрішньої політики [49. П, 492-493].