Шумеро-Аккадське царство
Створення близько 2330 р. до н. е. Аккадського царства Саргоном I спричинило докорінні зміни у політичному житті Месопотамії. За походженням Саргон I, як зазначалося, був семітом.
Спочатку він обіймав посаду при шумерському дворі в Кіші, де віроломно скинув правителя і заснував власне князівство з центром в Аккаді. Після перемоги над царем Лугальзагесі з Ум- ми і завоювання Південної Месопотамії Саргон спрямував свої погляди на північ і захід, бажаючи розширити територію держави до Середземного моря [155, 35].Про Саргона збереглася аккадська легенда, за якою мати Саргона (припускають, що вона була жрицею, якій не дозволялося мати дітей) таємно народила його і, поклавши немовля в очеретяний кошик, пустила його по річці Євфрат. Водонос Аккі виловив кошик і виховав дитину. Саргона, який був садівником, покохала богиня Іштар, котра допомогла йому прийти на царство. Аккадська легенда про Саргона стала, очевидно, джерелом пізнішого переказу про Гіль- гамеша як дитину-підкидька. Мотив чудесного порятунку дитини має численні паралелі в семітській традиції (наприклад, біблійна розповідь про Мойсея) [90, II, 410].
Монархічна форма правління Аккадського царства, за якою правитель вважався земним богом, істотно відрізнялася від форми правління шумерського періоду, коли існували міста-держави, що формувалися навколо храмів. Після появи Ак- кадського семітського царства в Месопотамії відбулися значні зміни і в культурі. Шумерську мову, носії якої жили лише на півдні Месопотамії, витісняла аккадська. Змінилися й релігійні уявлення: відбулося змішання шумерських і семітських божеств [54, 35; 155, 35].
Саргон, який називав себе царем Шумеру й Аккаду, встановив контроль над усіма храмовими господарствами. Шумерська знать не раз піднімала заколоти проти влади Саргона (пізніше названого Давнім) і його спадкоємців, але сини Саргона Рімуш і Маншітушу знищили незадоволених, вирізавши наймогут- ніші роди знаті.
Виникло могутнє Шумеро-Аккадське царство, що проіснувало близько 100 років, приблизно з 2300 до 2200 р. до н. е. Найвищого піднесення воно досягло при онукові Саргона, Нарамсіні (2236-2200 рр. до н. е.). Після утвердження Шумеро-Аккадського царства шумери почали поступово змішуватися з аккадцями й іншими степовими народами; водночас шумерська культура значно поширилася в Межиріччі і на багато століть пережила народ, що її створив [178, I, 50].Розпад Аккадської імперії, ймовірно, почався вже при Нарамсіні, і приблизно в 2200 р. до н. е. вона впала під ударами кочівників-кутіїв. Кутії були вигнані з країни лише через 100 років. Нова династія, що об’єднала під своєю владою Межиріччя, походила з міста Ур, і історики називають її «III династія Ура». Найвидатнішими її представниками були два перших царі — Ур- Намму (2112-2094 рр. до н. е.) і його син Шульгі (2093-2046 рр. до н. е.). Ці правителі намагалися відтворити царство Саргона Давнього і прийняли всі титули Саргона та його спадкоємців. Однак правителі Ура незабаром вплуталися у тривалу боротьбу із сусіднім Еламом, залишивши власну країну зовсім без-
захисною перед нападом аморейських кочових племен*, внаслідок чого близько 2000 р. до н. е. Шумеро-Аккадське царство зникло з політичної карти Межиріччя [178, I, 49].