Рудра, Марути та інші атмосферні боги
До ведійських атмосферних божеств належать Тріта Аптья, Апам Напат, Матар- шиван, Ахі Будхнья, Аджа Екапад, Ваю, Вата, Парджанья, Апас, Марути, а також Індра і Рудра, які, поза сумнівом, є найважливішими серед них.
З Індрою і Рудрою найтісніше пов’язані Марути — божества бурі, вітру, грому і блискавки (у Ріґведі до них звернено 33 гімни). Марути становлять цілу групу божеств, їх тричі по сім, тричі по шістдесят або всього сім (Ваювега, Ваюбала, Ваюга, Ваюмандала, Ваюдж- вала, Ваюретас і Ваючакра: різні види вітрів). Марути — брати, а їхній батько — Рудра, тому вони називаються іноді Рудрами. Їх матір’ю називають Прішні (букв. «ряба», позначення корови). Водночас вони і сини Адіті, і народжені з блискавки, і навіть самонароджені. Вони вогненні, могутні, на них виблискуючі шати, їхня зброя — золоті сокири, списи-блискавки, лук і стріли, палиці, ножі; вони мчать на колісницях, запряжених антилопами або кіньми, по повітрю — від підземного царства до небесного. Тоді вони жахливі, дикі, гнівні. Марути виливають дощ, здіймають галас, викликають грім і блискавки, вітер, утворюють тумани, примушують текти водні потоки, голосно співають. У Марутів просять дощ, багатства, худобу, слави, звільнення, а також помилування від вбивства. Марути — воїни, які зазвичай супроводжують Індру, але безпосередньої участі у вбивстві демонів не беруть. Вони майстри чаклування, творять дива. Іноді Марути лишають Індру самого на полі бою або навіть конфліктують з ним через те, що Індра привласнив собі жертву, присвячену співаком-рішею Агастьєю Марутам. Пояснення імені Марутів різні: одні розшифровують його як поєднання «що віє з моря», інші зіставляють з італійським богом Марсом. Можливе також зіставлення їхнього імені з латиською богинею — охоронницею корів Маря (Марша) і з деякими слов’янськими міфологічними істотами [139, II, 122].Рудра (давньоінд. від rud — «ревти» у зв’язку з rodas — «земля») — давньоіндійське божество, що персоніфікує грозу, лють, гнів.
Рудра — це ведійський попередник індуїстського Шиви. В Ріґведі йому присвячено три гімни, де підкреслюється руйнівна сила Рудри, його люта вдача (Рудра вважається, як наголошувалося, батьком Марутів — Рудріїв). Рудра — вбивця (один з його епітетів — «людиновбивця»), тому до нього звертаються з проханням не вбивати ні великого, ні малого, ні батька, ні матері, не завдавати шкоди всьому, що виросло, сім’ю, життю, тілу, коровам і коням. Смерть насилається Рудрою і безпосередньо, і через отруту, і через лихоманку. Живе він на півночі, з яким, як і з заходом, пов’язано в давньоіндійській моделі світу все переважно погане. Рудра юний, швидкий, сильний, невразливий. Він пружний, налитий силою, у нього кошлате волосся, прекрасні губи; він посміхається, як сонце. Разом з тим він лютий і руйнівний, як жахливий звір. Він — «червоний вепр неба» і бик (як і Індра), батько світу і великий асура небес. У нього — колісниця, в руці — блискавка або палиця, лук і стріли (один з його епітетів — лучник) [139, II, 388].В Атхарваведі вказується, що його живіт чорний, а спина червона, у нього синя шия, сам він мідного (або червоного) кольору, носить шкуру і живе в горах. Рудра — тисячоокий (АВ II 2, 2, 7). Він багатоформний. Пов’язаний зі смертю, Рудра може відвертати смерть, тому його називають цілителем і кращим з лікарів. Оргіастичні риси Рудри невіддільні від пов’язуваних з ним уявлень про родючість. Дощ, що запліднює, — один із засобів Рудри. З Рудрою пов’язане також поняття життєвої сили. Згадують в індійських текстах і про його милість, дружбу, готовність захищати і творити благо. Таким чином, зазначає В. Топоров, Рудра співвіднесений з усіма членами комплексу «смерть — родючість — життя» (недаремно його називають Трямбака, той, що «має три матері», тобто три космічні царства). Переважні зв’язки Рудри — з Марутами, Сомою, Агні, Вач, Вішну. Дружина Рудри (вона ж подруга марутів) — Родасі (як дружина згадується і Рудрані). Родасі буквально означає «земля і небо».
Відомий міф про перевтілення Рудри в бика, його шлюб із Землею, що перевтілилась у рябу корову, від чого народилися 37 синів- воїнів (Марутів), які стали супутниками Індри [139, II, 389].Найвідоміший міф про Рудру пов’язаний із згадуваною вже історією жертвопринесення Дакші, на якому розгніваний Рудра (його єдиного не запросили на обряд) наносить тілесні каліцтва богам. В іншій версії боги самі закликають Рудру, щоб покарати Праджапаті за його переслідування власної дочки Рохіні (іноді й сам Рудра розглядається як плід кровозмішуваного зв’язку). Рудра бере участь як очільник богів у битві з асурами, яких очолив Ушанас, через Тару, дружину Брі- хаспаті, викрадену у нього Сомою. Тим самим Рудра виступає як покровитель роду Ангірасів (сам Ангірас-Бріхаспаті, як і Рудра, вважається в пізніх переказах сином Брахми; Рудра вийшов з його голови). У післяведійський період з культу Рудри розвивається культ Шиви, а саме ім’я Рудри і його епітети (Пашупаті, «господар худоби», Шарва та ін.) стало одним з прізвиськ Шиви. Загалом образ Рудри виник на індоарійському ґрунті, хоча деякі схожі риси простежуються і в сусідніх ареалах (на північний захід від Індії) або в інших культурах (наприклад, в найдавнішій Хараппській цивілізації долини Інду) [139, II, 389].