<<
>>

Розквіт і занепад Ебли

У ІУ тис. до н. е. на місці сирійського містечка Телль Мардіх існувало вже неве­лике поселення, яке на середину ІІІ тис. до н. е. виросло у велике місто Ебла, що стало у 2400-2300 рр.

до н. е. важливим політичним і культурним центром. Сла­ветний «архів Ебли» — тисячі клинописних табличок — доніс до нас імена царів, що правили в ті часи, і багато інших свідчень. Кордони Ебли, очевидно, сягали Євфрату і, можливо, якийсь час охоплювали навіть Марі. Саргон Давній захопив Еблу і Марі, записавши до того ж, що цю місцевість дав йому бог війни й заходу Даган.

Після періоду занепаду, що тривав близько п’яти століть, Ебла відновила силу і вплив і до 1600 р. до н. е. була одним із процвітаючих центрів Стародав­нього світу, поки хетський цар Мурсілі І, що вдерся з півночі, не захопив її і не спалив. Відтоді починається занепад Ебли, ім’я якої востаннє згадується на стінах Карнацького храму в Єгипті у XV ст. до н. е. у зв’язку з походом фараона Тутмоса ІІІ до Євфрату. Ебла стає другорядним населеним пунктом, трохи розростається і зміцнюється в арамейську епоху (720-535 рр. до н. е.), усе ще існує при персах і в елліністичний період (535-200 рр. до н. е.), але згодом жителі її полишають.

Залишки Ебли займають площу близько 60 га. У центрі містився акрополь, обабіч якого були царські палаци, храми і резиденції чиновників. Навколо акро­поля пролягали міські квартали, оточені кільцем стін (насипний вал завширшки до 40 м в основі і до 20 м заввишки) з чотирма міськими воротами. Більшість хра­мів міста зведені як одне поздовжнє приміщення (літерою П). Вони були досить високі й нагадували вежі. В Еблі височіли храм бога сонця Шамаша, храм бога неба, граду і грому Хаддада, храм бога підземного світу Рашапа, храм богині ко­хання, родючості і війни Іштар.

У Великому царському палаці (у так званому дворі аудієнцій) знайдено «архів Ебли» — понад 17 тис. глиняних табличок з різними записами, виконаними спо­рідненою до ханаанської мовою, яку вчені назвали еблаїтською. Тут саме знайдені панно з рельєфними зображеннями чоловічих фігур і мозаїчні фризи.

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Розквіт і занепад Ебли: