Розглянуті нами в попередньому розділі релігійно-філософські школи (санкхья і йога, мімансу і веданта, ньяя і вайшешіка) називаються астіка, або ортодоксальні школи індуїзму.
Їм протистоять неортодоксальні школи і релігійні вчення (насті- ка), серед яких найпоширеніші буддизм, джайнізм і чарвака.
Ці учення заперечують авторитет Вед як богонатхненних писань і надають власний альтернативний світогляд та погляди на шлях до вічного звільнення. Чарвака, наприклад, є суто матеріалістичною школою, засновником якої вважається міфічний мудрець Бріхаспаті, що виклав, за переказами, вчення чарвакі. В Махабхараті як засновник цього вчення згадується герой Чарвака. Ця школа заперечувала богів, життя після смерті, не визнавала авторитет Вед і призначалася для простих людей як вчення про земний світ. Загалом джайнські, буддистські і чарвакські вчення протистояли Ведам, висміювали брахманів і заперечували кастову систему [96, 200, 217]. Найдавнішим з них є джайнізм.У цілому період з VII по V ст. до н. е., коли виникли джайнізм і буддизм, був переломним для духовного й інтелектуального розвитку в усьому світі: у Китаї закладалися основи конфуціанства і даосизму, в Персії — зороастризму, в Давній Греції — піфагоризму і орфізму. Для Північної Індії VI ст. до н. е. було особливо характерним виникнення різного перебігу релігійної думки, що часто набувало форми конфлікту. Саме з цим конфліктом пов’язане, ймовірно, виникнення джайністських, буддистських та інших релігійних сект. Їх засновниками були послідовники шраманів — релігійних наставників старовини, які відрізнялися від брамінів (брахманів) тим, що проповідували доктрину порятунку через атеїзм і аскетизм, а також через неприйняття авторитету індуїстських текстів, кастових і жертовних традицій [175, 207]. Таким чином, джайнізм і буддизм шукали свій шлях порятунку, відмінний від традиційного шляху ведизму — брахманізму — індуїзму, тобто неведичний шлях, який привів їх до заперечення Бо- га-Творця, тому що ці вчення часто називають релігіями без Бога. Протилежним (але також неведичним) прикладом служить релігія сикхів, яка шукала свій шлях між індуїзмом і ісламом і знайшла його в монотеїстському розумінні Бога як єдиної першооснови.