Релігія сикхів: свій шлях до Бога
Релігія сикхів виникла на території Пакистану і північно-західного індійського штату Пенджаб («земля п’яти річок») наприкінці XV ст., коли на цій території одночасно були поширені індуїзм та іслам, але сикхська релігія запропонувала свій шлях до Бога.
Рух зародився в невеликій групі учнів Гуру Нанака (1469-1539), які об’єдналися навколо нього з метою пошуків присутності Бога. З часом під керівництвом дев’яти послідовників Нанака група розрослася і створила сильну релігійно-військову організацію. В основі релігії сикхів лежить потрійна ідея гуру (вчителя): істинним гуру є Бог, який дарував людству 10 історичних осіб — гуру (табл. 18).Таблиця 18
ПРАВОВІРНІ ГУРУ СИКХІВ [175, 198]
| Ім'я | Роки життя | Ім'я | Роки життя |
| 1. Нанак | 1469-1539 | 6. Хар Говінд | 1595-1644 |
| 2. Ангад | 1504-1552 | 7. Хар Рай | 1630-1661 |
| 3. Амар Дас | 1479-1574 | 8. Хар Кришнан | 1656-1664 |
| 4. Рам Дас | 1534-1581 | 9. Тедж Бахадур | 1621-1675 |
| 5. Арджан | 1563-1606 | 10. Говінд Сингх | 1666-1708 |
Сикхська община, яка наслідує віру 10 гуру, сама є гуру; священні книги сикхів також вважаються гуру. Бог в релігії сикхів не піддається опису, але від нього на вибраних учнів сходить просвітлення і розуміння, оскільки Бог створив світ для того, щоб люди змогли отримати уявлення про його божественну силу і волю.
Релігія сикхів заснована на містиці і вірності, а одним з основних інструментів служіння є гімни Богові. Багато дослідників дотримується думки, що релігія сикхів охоплює два головні аспекти — містичний, заснований на відданості і любові до Бога, і військовий, який ґрунтується на озброєному етнічному самоствердженні. В сикхізмі багато уваги приділяється організації військово-спортивних ігор, а також спільному харчуванню, що сприяє посиленню общини і подоланню кастових обмежень [175, 197-199].П’ятий гуру Арджан знаменує поворотний момент в історії сикхів, оскільки після нього різко загострилася боротьба сикхів і мусульман. Арджан побудував знаменитий Золотий храм в Амрітсарі (рис. 98), який став релігійним і етнічним центром сикхів.
Рис. 98. Золотий храм сикхів в Амрітсарі [175, 200]
У 1606 р. гуру Арджан був убитий в мусульманських застінках за те, що він підняв масове повстання сикхів проти мусульман. Наступник Арджана — Хар Говінд — був змушений піти у вигнання, в якому провели своє життя і багато інших гуру сикхів. Нарешті Говінд Сингх — десятий гуру — взяв прапор боротьби у свої руки і впродовж тридцяти років вів війну проти ісламської могутності. Це стало початком розквіту релігії сикхів і утворення нової общини. Живий гуру передав свої повноваження, з одного боку, сикхській общині, а з другого — зібранню священних книг. Імена Сингх (Лев) і Каур (Принцеса), що додаються до імен чоловіків і жінок, стали обов’язковими іменами членів нової общини. В члени общини посвячувались ті, хто досяг 14 років. Після цього члени общини не повинні стригтися, вживати м’ясо тварин, убитих мусульманським способом, повинні уникати подружніх зрад і тютюну. У центрі цього ритуалу посвячення, як і всіх інших обрядів сикхів, знаходиться СвященнаКнига, що містить духовні віршовані твори історичних гуру. Таким чином, книга плюс община становить сьогодні гуру сикхів. У сикхів немає священиків, хоча невелика група членів общини спеціально навчається читанню і тлумаченню священних книг.
При цьому єдиною надією сикхів залишається віра в те, що справжній Бог милосердний і він дарує справжньому віруючому свою любов. Не дивлячись на те, що спочатку Бог невизначений, його характеризують такі риси, як милосердя, безсмертя, всемогутність, вплив на хід всіх світових подій: «Бог однаково присутній і в черв’яку, і в слоні» [175, 199-204].За релігією сикхів порятунок — це любовний союз з Богом, який виникає в результаті духовного спілкування і відданості учня вчителеві-Гуру. Поки не зміцниться цей союз, людина повинна зазнати кілька перероджень. Процес переселення душі припиняється тоді, коли людина знаходить справжнього Гуру. В серцях тих, хто знайшов справжнього Гуру, переважають любов і пристрасне бажання служити Богові. Релігія сикхів не є місіонерською і не прагне до залучення сторонніх. Це насамперед етнічна релігія. Проте сикхи не заперечують існування істини в інших системах вірувань. Донині сикхи користуються деякими атрибутами своєї зовнішньої відмінності: наприклад, чоловіки носять тюрбан і кинджал [175, 204-206].
Сикхізм, таким чином, є за своєю суттю монотеїстськоюрелігією з елементами пантеїзму, центральне місце в якій відводиться всепроникаючому Богові-Творцеві, до єднання з яким веде віддана любов і віра. Ця релігія виникла як реакція на системи індуїзму й ісламу. Вона виникла всередині цих релігій і, поза сумнівом, зазнала їх впливу. Проте цей релігійний синкретизм привів до отримання самостійного шляху, кінцевою метою якого є єдиний і справжній Бог. Самостійні шляхи порятунку шукали й інші неведичні вірування — джайнізм і буддизм, які виникли за 2000 років до сикхізму, але відкинули ідею Бога-Творця. Разом з тим вплив індуїстської релігії (ведизму — брахманізму — індуїзму) досить чітко простежується і в джайнізмі, і в буддизмі, які мають між собою багато схожих рис.