Джайнізм отримав свою назву від одного з титулів, які присвоювались віровчителям, — джина («переможець»).

Джайнізм виник в Індії в VI ст. до н. е. і його засновником був Мохавіра Джина. Ортодоксальна традиція джайнізму, проте, вва­жає, що Махавіра був тільки останнім провісником віри — тиртханкаром (букв.

Індійський дослідник джайнізму доктор Бхагчандра у своїй праці «Джайнізм і Махавіра» вказує на те, що в Індії з давніх-давен існували два основні типи релігій­но-культурних систем — ведична (жрецька) і неведична (шраманська). Клас кшатріїв удосконалював останню, поклавши в її основу принципи рівноправ’я і самовладання, а також власні зусилля, що ведуть до порятунку. Згідно з джай­нізмом єдиний спосіб уникнути тяжкого впливу сансари (циклу народжень і смер­тей) — це шлях морального, розумового і духовного розвитку, заснованого на повній відмові від насильства і на правді. Джайнізм, вважають дослідники, сягає своїм корінням ще доісторичного періоду, але має також деякі свої прояви і у ве­дичній літературі. Проте, за уявленням джайнізму, Всесвіт і його складові вічні і безмежні, тобто вони не були створені кимось [258, 3-4].

Проблема походження неведичних релігій (зокрема, джайнізму і буддизму) пов’язана, на думку доктора Бхагчандри, з проблемою походження європеоїдів, зокрема індоєвропейців і власне індоаріїв. Арійці — європеоїди, як первинна куль­турно-історична спільність, почали міграцію зі свого місця проживання на півдні циркумполярного регіону не пізніше ніж 2500 р.

Супротивниками ведів (ведичних аріїв), як випливає з Вед, були даса (дасья) і асури, які належали до неарійської групи. Асури були знищені Індрами (ведичними аріями), а даси були поневолені (даса — синонім раба). Війна ж між девами і данавами, на думку доктора Бхагчандри, була війною між ведичними арія­ми і доведичними арійцями (аріанами). Асури, після своєї поразки від Індр, осіли в Південній Індії, де вони продовжили розвиток свого шраманського комплек­су вірувань. Послідовниками цього комплексу були і пані, які також згадуються у Ведах, як і наги, які, за деякими даними, поклонялися голим фігурам (Махавіра — головний об’єкт поклоніння джайнів — зображається голим). Ведичні арії були супротивниками дасів, асурів, пані, нагів, данавів, що дає змогу дослідникам Ріґве- ди зараховувати останніх до цивілізації долини Інду або до ще давнішого періоду, тобто до автохтонного населення Індостану.

На шаманський вплив у найдавнішій релігії аріїв вказує багато дослідників, вважаючи, що шаманський комплекс міг проникнути в жрецьку арійську релігію за часів архаїчних контактів арійських племен з племенами фіно-угрів. Наприклад, певні риси шаманізму можна виявити в описі одного з головних індуїстських бо­гів — Шиви (іменованого також і Рудрою): з розтріпаним скуйовдженим волоссям танцює він у небі, видаючи страшне ревіння, він володарює над божевільними і після танцю впадає в екстаз, він наганяє жах на всіх, хто бачить його. І сьогодні в Індії з культом Шиви пов’язані екстатичні танці і хмільні трунки. Показово, що грецькі письменники — учасники походу Александра Македонського до Індії — на­зивали цього індійського бога (як і самого Александра) Діонісом [13, 116-117]. На підставі порівняльного вивчення Ріґведи і «Бхагават-пурани» можна дійти вис­новку, вважають дослідники, що Шива-Рудра і перший тіртханкар джайнізму Рі- шабхадатта тотожні [258, 6].

Тіртханкарами («тими, що ведуть через океан життя», тобто здатними показати шлях до звільнення) називали засновників джайнізму (або, як його на­зивають в Індії, «джайна-дхарма» — релігії джайнів). У джайнських священних писаннях перелічуються імена 24 тіртханкарів і розповідається про їх життя і діяння. Перший з цих 24 тіртханкарів (Рішабха або Рішабхадатта) виступає та­кож у функції культурного героя, а його син є першим з 12 ідеальних світових правителів — чакравартинів. Рішабха був царем стародавньої індійської дер­жави Кошала (Косала). За джайнської традиції, Рішабха жив ще в ті часи, коли люди не вміли правильно готувати їжу, не знали гончарного ремесла, писем­ності і багато чого іншого. Саме Рішабха навчив їх основам цивілізації, а та­кож заснував шлюбні, поховальні та інші обряди. По мірі просування індоаріїв з північного заходу на схід і південь Індостану в створюваний ними ведійський світ вливалися племена «світу Рішабхи», а їх вожді і знать зараховувалися заз­вичай до кшатрійського стану, який завжди змагався зі станом брахманів.

Таблиця 19

ТІРТХАНКАРИ ДЖАЙНІЗМУ [258, 32]