Махавіра - великий герой
Махавіра (санскр. «великий герой») — віровчитель джайнізму, що жив у VI ст. до н. е., старший сучасник Будди-Шакьямуні. Виступає як центральний персонаж релігійно-філософської системи джайнізму, останній з 24 тіртханкарів нашої історичної епохи.
Джайнська традиція вирізняє п 'ять благих моментів на життєвому шляху тіртханкара — зачаття, народження, відхід від світу, отримання абсолютного знання і кінцеве звільнення. З народженням Махавіри пов’язаний сюжет про чудове перенесення його плоду з лона однієї жінки в іншу. Махавіра в одному з минулих своїх народжень був Марічі, онуком першого тіртханкара Рішабхадатти і сином першого джайнського чакраватіна Бхарати і почув від свого діда, що йому приречено народитися 24 тіртханкаром. Марічі побажав народитися в брахманській сім’ї і увійшов до лона брахманки Девананди, проте це суперечило встановленим правилам, оскільки всі великі люди джайнізму (63 персонажі) завжди народжувалися і повинні народжуватися тільки в кшатрійських сім’ях. Тому боги на 82-й день після зачаття переносять Махавіру в лоно кшатрійки Трішали [139, II, 124].Трішала бачить 14 пророчих снів, які провіщають народження чакраватіна (світового імператора) або тіртханкара. Сина, який народився в передмісті міста Вайшалі (штат Біхар), батьки назвали Вардхамана, що означає «зростаючий, процвітаючий». Махавіра ще хлопчиком перевершує всіх талантами і силою. Після його перемоги над одним з богів, що спустився на землю випробувати його відвагу, боги дали йому ім’я Махавіра. Не бажаючи засмучувати батьків, Махавіра вирішив не йти в ченці, поки вони живі, і вів життя мирянина: одружився і мав дочку. Коли Махавірі виповнилося 28 років, батьки, що були послідовниками попереднього, 23-го тіртханкара Парсви, пішли з життя, вбивши себе за звичаєм правовірних джайнів голодом. Через два роки після їх смерті Махавіра, отримавши дозвіл старшого брата, віддаляється від світу і починає життя мандруючого убогого аскета.
Махавіра мандрував 12 років, відмовившись через 13 місяців від будь-якого одягу, дотримуючи обітницю мовчання, харчуючись подаянням, дотримуючись сурового посту і стійко переносячи тягар бездомного життя. Його неодноразово били, цькували собаками, приймаючи за злодія або шпигуна, і одного разу навіть хотіли повісити, але мотузка дивним чином сім разів обривалася, і перелякані селяни відпустили Махавіру [139, II, 125].На 43-му році життя на березі ріки Ріджупаліка, біля міста Джрімбхікаграма Махавіра досяг абсолютного пізнання і став джиною. Це відбулося під деревом шала, а іншим священним деревом Махавіри є ашока, під яким він дав обітницю зречення від світу. Махавіра продовжив свої мандри, але вже як проповідник і віровчитель. На 72-му році життя в місті Пава (або Павапурі) — резиденції царя Хастіпали — Махавіра досяг остаточного звільнення, тобто повністю знищив Карму і став довершеним — сіддхом. Після відходу Махавіри його останки були спалені. Сучасні джайни відзначають остаточне звільнення Махавіри в дні індуїстського свята Дівалі — осіннього свята вогнів. Іконографічним символом Махавіри є лев [139, II, 125].
Роки життя Махавіри-Джини («Великого героя — Переможця») мають розбіжність в різних джерелах. Його первинним ім’ям, за традицією, було Вардхамана, і він був другим сином предводителя кшатріїв Сиддхарта. Народився він, за одними даними, в 599 р. до н. е. на території сучасного індійського штату Біхар, недалеко від міста Патна, і помер в 527 р. до н. е. (тобто досяг нірвани). Такі традиційні дати його земного життя. А на думку сучасних учених, Вардхамана-Ма- хавіра народився близько 540 р. і помер в 486 р. до н. е., тобто традиційна і наукова версії не збігаються приблизно на півстоліття. Спочатку Вардхамана-Махавіра дотримувався аскетичних правил секти, заснованої за 250 років до його життя 23-м тіртханкаром Паровою, до якої належали і його батьки. Махавіра, як старший сучасник Будди, часто згадується в буддійських текстах під ім’ям Нігантха Ната- путта і характеризується як один з головних опонентів Будди.
Понад 20 років Махавіра мандрував країною і його одягом спочатку служила тільки пов’язка на стегнах, від якої він відмовився на 13-му місяці дотримання аскези, і все життя, що залишилося, він ходив голим. Махавіра вибирав собі учнів переважно з кшатрій- ської аристократії і організував з них постійну общину, що складається з ченців і мирян обох статей. Припускають, що перш ніж приєднатися до Махавіри-Джини, деякі з його послідовників відмовлялися від всього майна, включаючи одяг, тоді як інших зупиняла вимога дотримання наготи. Тільки ця різниця і ще пізніші розбіжності за канонами священного писання привели до розділення джайнізму на дві основні секти [175, 208-210]. Загалом сучасні дослідники сходяться на тому, що Махавіра був історичною особою (основні етапи його життя наведені в табл. 20).Таблиця 20
ХРОНОЛОГІЯ ЖИТТЯ МАХАВІРИ [242, VI, ч. I, 554~555\
| Дата | Подія |
| 599 р. до н. е. | народження Вардхамана-Махавіри в сім'ї кшатріїв |
| 28-й рік життя | вмирають з добровільного голоду батьки Махавіри |
| 30-й рік життя | Махавіра роздаровує все своє майно, йде з будинку і стає мандруючим аскетом протягом 12 років |
| 43-й рік життя | Махавіра досягає абсолютного всезнання і стає Джиною, який переміг земні пристрасті і знайшов шлях до звільнення |
| між 43-м і 72-м роками життя | Махавіра продовжує свої мандри, але вже як проповідник і віровчитель, оточений послідовниками. Найближчі учні збирають його повчання і оформлюють у вигляді 14 бесід (пувва), які стали ядром джайнського канону |
| 72-й рік життя, 527 р. до н. е. | Махавіра помер, тобто досяг остаточного звільнення від круговороту сансари і занурився в нірвану |