Родовід Енкі

Дещо інший родовід в іншого бога-деміурга шумерського пантеону (поряд з Ен- лілем) — Енкі. Енкі, як і Енліль, є «володарем землі», але більше відомий як «воло­дар низу» — господар підземного і наземного світового океану Абзу (який у космо­гонічному змісті може бути зрозумілий як уособлення Хаосу, або Протосонця, яке з нього постало, що утворило згодом усі тіла Сонячної системи).

Дружина Енкі

Дружиною Енкі є Дамгальнуна (шумер. «велика дружина князя»), яка ідентифікується з Богинею-Матір’ю Нінхурсаг (її постійними епітетами були «мати всіх богів», «мати всіх дітей», а багато пра­вителів Межиріччя називали її своєю матір’ю). Нінхурсаг — головний персонаж одного з найдавніших шумерських міфів, дія якого відбувається на блаженному острові Тільмун. Після того як бог сонця Уту за наказом Енкі доставляє сюди воду з землі і зрошує острів, Нінхурсаг вирощує вісім чудесних рослин, завдяки чому народжується три покоління богинь, які послідовно створюють одне одного, кожне з яких зачинається Енкі і символізує чергову рослину, а Нінхурсаг виступає фун­даторкою роду. Проте з невідомої причини Енкі наказує своєму посланцеві і ві­зирові Ісімуду зірвати всі вісім рослин і з’їдає їх, після чого занедужує — хвороба уражає вісім органів його тіла.

На думку шумеролога В. Афанасьєва, Нінхурсаг і Енкі недвозначно ви­ступають у ролі божеств родючості, а в наведеному вище міфі чітко виявляється схожість з біблійними мотивами (блаженний острів Тільмун і біблійний Едем, за­боронений плід, гріхопадіння, вигнання з раю тощо). В одному з варіантів шумер­ського міфу про створення людей Нінхурсаг виступає і як богиня — створювачка людей (але зазвичай ця роль приписується іншій Богині-Матері — Нінмах) [90, II, 222].

Ідентифікована з Нінгурсаг Дамгальнуна (Дамкіна) у вавилонських тек­стах вважається матір’ю бога Мардука — сина Енкі. Її ім’я зустрічається вже в списку богів з Фари XXVI ст. до н. е. У Енкі і Дамгальнуни в шумерський період є син Асаллухі і дочка Нанше — богиня пророкувань і тлумачка снів. У шумеро-ак- кадських заклинаннях ім’я Нанше (де вона вважається і сестрою Нісаби) назва­но поряд з Намму, матір’ю Енкі, як захисниці від злих демонів. Чоловіком Нан­ше виступає перевізник підземного світу Ур-Шанабі. Можливо, як дочка Енкі Нанше якось пов’язана з Рибою (написання її імені містить у собі знак риби) [90, II, 198]. Асаллухі — божество — заступник людини при заклинаннях, чаклунстві та лікуванні, що виганяє злих демонів. Він вважається сином бога Енкі (але, можливо, не спочатку). З піднесенням міста Вавилона і зростанням ролі його головного бога Мардука — батька Набу (Меркурія) Асаллухі ідентифікується з Мардуком [90, I, 112].

* * *

розглянутому нами шумерському пантеоні, відомому вже з першої половини III тис. до н. е. і сприйнятому потім аккадцями, простежуються немовби дві лінії споріднення, дві теогонії, одна з яких веде свій родовід від бога неба Ана і богів, що йому передували, а інша — від водно-хтонічної праматері Намму. При цьому центральними фігурами обох теогоній є боги-деміурги, боги родючості (іноді заміщають один одного) Енліль і Енкі, що нагадує релігійно-міфологічні уявлення розглянутих нами раніше екваторіальних і монголоїдних народів про двох деміур­гів, які творять «чорне» і «біле» людство, взаємно доповнюють і водночас проти­стоять один одному.

Родовід шумерських верховних божеств схематично відтворено на рис. 50.

Рис. 50. Схематичне відтворення «родоводу» шумерського пантеону

Як видно з рисунка, «рід» бога неба Ана (Урана) містить у собі безліч різ­них божеств, насамперед астральних: Ураш — Землю, Інанна — Венеру, Нер- гала — Плутона (і Ерешкігаль як його жіночу паралель), Нанна — Місяць, Уту — Сонце, а також богів війни Нінурту і Нінгірсу, що уособлюють, очевид­но, планету Марс. Родовід Енкі, який являє собою, імовірно, планету Нептун, містить у собі шумерського Діоніса-Думузі, а у вавилонсько-ассирійському продовженні — Мардука і його сина Набу, що ототожнюється з планетою Мер­курій. Водночас збереглися фрагменти шумеро-аккадських міфів, де Енкі нази­ває себе первородним сином Ана (тобто він є братом, можливо, зведеним Ен- ліля), і тоді весь наведений родовід уявляється міфологізованою історією однієї родини божеств, усередині якої виділяються два брати-антиподи: Ен- ліль і Енкі (що згодом знайшло своє відображення спочатку у вавилоно- ассирійській, а потім і в біблійній міфології). До того ж образи Енліля і Енкі по­ступово трансформуються (хоча, цілком очевидно, так і не зливаються) в єдину верховну істоту амбівалентної природи.

Наприклад, у шумеро-аккадських сказаннях про потоп ініціатором знищення людства є Енліль, а Енкі рятує родину Утнапішті (біблійного Ноя) і представників усього іншого тваринно-рослинного світу за допомогою поради про будівництво ковчега визначеної конструкції. В аналогічних біблійних сказаннях ці ролі об’єд­нані в образі єдиного Бога, хоча і з різними іменами (наприклад, Елохим і Єгова, що, імовірно, вказує на пізніше «складання» цього образу з кількох, часом проти­лежних за своєю природою, божеств).

Значна кількість серед верховних божеств шумеро-аккадського пантеону «представників» небесних тіл, можливо, передає в міфологізованій формі давні космогонічні уявлення про породження Космосу, розвиток Всесвіту й історії Со­нячної системи, яка пережила, здогадно, багато катаклізмів, що, ймовірно, знай­шло своє відображення в образах різних астральних божеств.