У різномовних племен, які населяли Вірменське нагір’я, згідно з хетськими, мітаннійськими і ассирійськими джерелами, уже в другій половині II тис. до н. е. існували численні політичні утворення [97, 69].
Одне з них — «країна Урарту» (в ассирійських джерелах, у давньоєврейських — «країна Арарат»), у IX ст. до н. е. очолила процес об’єднання розрізнених племен князівств Вірменського нагір’я в єдину державу.
Головним зовнішнім стимулом його утворення була необхідність протистояти навалі Ассирії.Досягши територіального і політичного єднання, різномовні племена Вірменського нагір’я, які говорили урартсько-хуритськими, хето-лувійськими і протовірменськими індоєвропейськими мовами, виявилися пов’язані також економічною і культурною спільністю. Становлення давньовірменської народності відбувалося в рамках держави Урарту в ІХ-УІ ст. до н. е. У VI ст. до н. е. у давньоперських текстах згадується «країна Арміна» (давньогрецьк. — Вірменія), що зай-
мала Вірменське нагір’я. Саме населення називало свою країну Хайк (Айк) — за ім’ям міфічного предка (звідси самоназва вірменів — хай), якого деякі дослідники вважають семітського походження [166].
В умовах безперервної боротьби Вірменії з різними завойовниками (перси, римляни, парфяни, араби, турки-сельджуки та ін.) зміцнювалась і розвивалася вірменська народність. У 301 р. Вірменія прийняла християнство. Вірменський алфавіт, створений у 405-406 рр., використовується майже без змін дотепер. Унаслідок масових переселень і виселень вірменів з Вірменії у зв’язку з безперервними війнами виникли численні вірменські колонії в багатьох країнах світу (загальна чисельність вірменів — 6,4 млн осіб, з них у Вірменії проживає близько 2,7 млн, інші — більш ніж у 70 країнах). У 1805-1828 рр. Східна Вірменія була приєднана до Росії, а Західна Вірменія внаслідок геноциду (вчиненого в 19151916 рр. османською владою, коли було знищено понад 1,5 млн осіб і більш як 600 тис. виселено в неродючі райони Месопотамії) майже позбулася корінного населення. Нині Вірменія — суверенна держава [97, 68-69].