Різні образи архаїчної богині
Водночас богиня уявлялася і як діва. Наприклад, дівами вважалися Афіна і Ар- теміда греків, Анат — західних семітів, Тушолі — інгушів, яку величали Великою Матір’ю. Часто вимагалося, щоб служительками храмів були діви.
Із незайманістю
[*] Горгони — у грецькій міфології жахливі породження морських божеств, три внучки землі Геї і моря Понта. Мешкають на далекому заході, біля берегів річки Океан, і вирізняються жахливим виглядом: крилаті, покриті лускою, із зміями замість волосся, з іклами. З крові молодшої Горгони — Медузи — з'явився крилатий Пегас — плід її зв'язку з Посейдоном [139, I, 376].
богині пов’язані уявлення і про непорочне зачаття. Наприклад, так була запліднена Нана Аттісом, Гера Гефестом, Ісіда Гором. Можливо, що давні уявлення про Велику богиню охоплюють дві різні релігійні концепції, приналежні до різних поколінь богів, одна з яких народжує за допомогою статевого акту, а друга — шляхом непорочного зачаття. Неолітична Велика богиня, від якої походять всі наступні жіночі божества (Афіна і Афродіта, Іштар — Астарта — Анат, хуритська Шаушка, єгипетська Нут та ін.), уявлялася також войовницею, оскільки її палеолітична попередниця вважалася покровителькою полювання, тобто збройних дій. Богиня уособлювала не лише народження, а й смерть, і їй була присвячена, як наголошувалося, п’ятниця («день риби» або «день Венери»), яку в середні віки визнавали нещасливим днем. Її також уявляли пряхою, яка плете візерунки людських доль. Із богинею були пов’язані сіль і молоко, як і все білого кольору. Припускають також, що назви солі і сонця походять від подібних імен богині неба і богині Сонця, які, будучи дружиною і дочкою бога пекла, мали імена, подібні до його імені [47, 170-172].
З образами Великої богині була пов’язана зозуля, крик якої нагадує одне з імен бога землі, чоловіка богині, Кум або Ку. Атрибутом бога землі були роги, богині — крила.
Богиню уявляли, окрім зозулі, також лелекою, лебедем, голубом, ластівкою, совою, а бога землі — яструбом, шулікою і орлом. Втіленням богині вважалася і бджола (мед), метелик, бедрик. Богиня визнавалася «господинею води», а також часто асоціювалася з рибою (звідси образ русалки). Проте риба співвідносилася і з чоловічим божеством «низу» Всесвіту. У стародавніх семітів, наприклад, добродійне божество у вигляді риби називалося Дагон (Даг), що означало «риба» або «месія». У Ханаані і Фінікії божество Дагон, що уявлялося напівчоловіком — напів- рибою, вважалося покровителем хліборобства, родючості і війни, а в Ассирії бог Дакан визнавався «батьком богів» і «творцем світу». У Стародавній Месопотамії культурний герой Оаннес також уявлявся напівчоловіком — напіврибою. Загалом можна констатувати, що богиня-птах і богиня-риба уявляються двома різними богинями неолітичної релігії, так само як богиня-діва і богиня-блудниця. Отже, Велика богиня не була єдиною в релігійно-міфологічній системі, проте, поза сумнівом, за А. Голаном, можна говорити переважно лише про неї, оскільки майже всі дані про жіночі божества епохи неоліту зливаються в один загальний образ [47, 172-177].