Резюме
Отже, негроїдні народи та їхню культуру аж ніяк не можна зараховувати до розряду примітивних. Уяву сучасної людини вражають досягнення хараппсь- кої цивілізації південноіндійської раси, висока філософія буття і Всесвіту догонів і бамбара, розвиненість відтворюючого господарства «вічних мігрантів» Африки — бантумовних етносів, велич пантеону і жрецтва багатьох західноафрикансь- ких народів, давність релігійно-міфологічних уявлень бушменів і готтентотів
Аналіз африканських релігій загалом свідчить, з одного боку, про багато спільних рис, а з іншого — про характерні особливості окремих вірувань.
На наш погляд, спільними рисами африканських релігій можна вважати такі:• наявність Верховного Бога — творця світу (як правило, небесного походження. що уособлює чоловіче начало і мас жіночого відповідника, що уособлює Землю). При цьому верховне божество має другорядне значення, відіграє роль «бездіяльного бога», що віддав функцію управління світом створеним ним богам;
• розвиненість пантеонів різноманітних божеств і духів, де ясно розпізнаються «покоління богів», що притаманно також багатьом релігійно-міфологічним системам інших континентів земної кулі;
• високий статус культ)' предків та інституту жрецтва, яке є. по суті, панівною соціальною верствою, що характерно для багатьох розвинених суспільств Давнього світу;
• існування культу змій, ворожіння, таємних товариств, розвиненість інституту масок і татуювання, ритуального танцювального мистецтва, фетишизму, Ініціацій, де одним з основних обрядів с обрізання;
• поширеність подібних мотивів створення світу і людей, паралелі з якими зустрічаємо практично в усіх релігійних системах світу.
Такі паралелі простежуються також у практиці ворожіння (наприклад, руни у давніх германців і китайська «Книга перемін»), в інституті оракулів (Давня Греція і сучасні їй суспільства), у фантастичності образів гібридних тварин (єгипетський сфінкс, наприклад) та ін.
Особливості ж вірувань різних етносів великої негроїдної раси свідчать, на наш погляд, скоріше не про різні джерела їх виникнення, а про різні часові періоди. Згідно з нашим припущенням, найдавнішими негроїдними расами є бушмено-готтентотська і південноіядійська. які у своїх переказах зберегли пам'ять про ще давніші народи, які населяли теперішні місця їх проживання (бушмени), а також про загиблу цивілізацію і про потоп (дравіди). При цьому паралелі багатьох релігійно-міфологічних мотивів бушменів і готтентотів зустрічаються на островах Фіджі та в інших регіонах Океанії, що, можливо, свідчить про спільне джерело походження південноафриканської та «океанійської» рас великої екваторіальної (негро-австралоідиої) раси. Дравідські перекази про материк, що відповідає легендарній Лемуріі (або Гондвані) також свідчить про їхнє можливе походження з «океанійського» регіону (як. до речі, й загадкових шумерів, культура яких має багато подібного з хараппською). У релігійних системах негроїдних і австралоїдних народів багато чим подібні також культи змій, інститут масок і татуювання.Звергає на себе увагу головна роль Богині-матері у багатьох субрас австралоїдної раси і давніх субрас негроїдів (зокрема, дравідів), що, ймовірно. свідчить про домінування у праісторичний час жіночого (місячного або земного) начала (пригадаймо повсюдно поширені статуетки «палеолітичної Венери» віком понад 25 тис. років), що змінилося згодом чоловічим (небесним або сонячним). Мабуть, цим пояснюється і поширеність у найбільш архаїчних етносів (бушмени і готтентоти) насамперед місячних культів. що були витіснені у пізніших системах сонячними культами, а в останніх — іншими, вже не пов'язаними. як правило, з небесними світилами. Ворто у цьому зв'язку зазначити, що практично всі архаїчні народи мали досип, глибокі знання про Сонце. Місяць, Юпітер, Венеру та про інші, віддаленіші планети й зірки. Таким чином, боротьба і єдність двох протилежностей — чоловічого і жіночого начал (небесного і земного, сонячного і місячного) — пронизує практично всі релігійно-міфологічні системи світу і знаменує, можливо, домінування навперемін одного з них у соціальному житті та світобудові загалом, що відбивається у переважанні в конкретних народів і в конкретні історичні епохи одного культу над ІНШИМ.
Аналізуючи релігії австралоїдних і негроїдних рас. ми бачимо, що всім без винятку народам світу відомий образ Верховного Бога-Творця, який, проте, у «найстаріших» етносів «відсунутий» на задній план, оскільки в їхньому повсякденному і дуже близькому до природи житті важливе місце починають займати різноманітні другорядні божества, духи п демони. Поклоняючись з покоління в покоління цим другорядним надприродним істотам, етнос, поступово «старіючи», втрачав образ єдиного і всемогутнього Творця, відводячи йому роль «бездіяльного бога», бога, «що відійшов від справ».
При вивченні релігійних систем чорної Африки звертає на себе увагу звичай приносити в жертву,людей, що було притаманне в минулому окремим африканським релігіям (в ашанті й у дагомейців, наприклад), що простежується в деяких релігіях народів Океанії, а також Америки.
Огляд релігійно-міфологічних систем найбільш архаїчних народів свідчить не тільки про гіпотетично можливу спільність їхнього доісторичного середовища проживання, а й про певну спадкоємність їхнього історичного розвитку. Так. веддоїди, як відомо, належать до австралоїдної раси, проте в результаті їхньої тривалої метисації з південною гілкою європеоїдів виникає південноін- дійська раса, яку дехто з дослідників схильний розглядати як складову негроїдної або як таку, що перебуває на стику великих людських рас — негроїдної та європеоїдної. А тому можна говорити про певну умовність розмежування ав- стралоідів і негроїдів, які. як вважають згадані дослідники, є представниками єдиної екваторіальної (або негро-австралоїдної) раси, що. маючи спільне походження. зазнала згодом тривалої міграційної історії.
Разом з тим ми вважаємо, що всі великі.людські раси мають дві основні складові, необхідні для розвитку згідно із законом єдності і боротьби протилежностей. При цьому одна складова дещо старша за іншу (різниця для великих рас може становити тисячі років) і є для неї певною генетичною основою. Таким чином, кожна старша половина раси дає життя |разом з ще старшою, зникаючою) молодій половині, а обидві разом, можливо, стають джерелом виникнення наступної великої раси людства.
Наприклад, з відомих великих рас австралоїдна (у межах єдиної екваторіальної раси) старша порівняно з негроїдною, американоїдна гілка (всупереч домінуючому сьогодні погляду) може виявитися генетично старшою за азіатську гілку монголоїдної раси, а європеоїдна раса спирається на свою старшу південну гілку, що з’явилася, можливо, внаслідок тривалих історичних трансформацій за участі монголоїдів, які. очевидно. походять від давнішої екваторіальної раси. Оскільки, як підтверджують і сучасні дані, людство виникло близько 250 тис років тому від однієї жінки (явно негро-австралоїдного расового типу), то всі наступні расові типи могли з’явитися й розвиватися, найімовірніше, послідовно один з одного. Інакше доведеться визнати, що в нашої спільної праматері було кілька партнерів, які мали різні расові ознаки (незрозуміле, щоправда. їх походження). Але й у цьому разі генетичною основою всього сучасного людства є саме негро-австралоїдний расовий комплекс, що дав згодом всю наявну сьогодні різноманітність народів і рас Та й партнером праматері логічніше уявити чоловіка, що належить до одного з нею расово-етнічного типуісторія сучасного людства налічує 200 - 250 тис. років, хоч це не виключає можливості існування наших попередників у часи й більш віддалей!, але вони не залишили нам слідів своєї життєдіяльності внаслідок численних природних катаклізмів. що супроводжувалися справді всесвітніми потопами, надзвичайно потужними вулканічними виверженнями, зіткненнями з метеоритами, що могло призвести до занурення величезних ділянок суходолу або до багатовікового зледеніння
У цьому зв’язку здається не таким вже й фантастичним припущення про існування у прадавні часи високих цивілізацій, що не залишили вам бодай якихось ясних свідчень про своє існування, окрім розрізнених і нечисленних артефактів у вигляді пам'яток мегалітичної культури індо-тихоокеанського і ат- лаігтичного регіонів Якщо припустити, що в цих регіонах справді існували розвинені людські спільності, то стає набагато зрозумілішим феномен шумерської (й усієї месопотамсько!), хараппськоі, єгипетської, мезоамериканської цивілізацій.
що виникли немов би у «готовому вигляді», тобто йдеться про перенесення вже існуючих досягнень на нові місця проживання Характерно, що в найбільш архаїчних міфах представників цих дивовижних цивілізацій (усіх без винятку) збереглися перекази про прабатьківщину, що колись загинула в океані і розташовувалася, найімовірніше, саме в індо-тихоокеанському регіоні, звідки врятовані після катастрофи окремі групи людей розійшлися у різних напрямах і дали початок великим цивілізаціям Індії, Месопотамії. Єгипту. Мексики, Перу, а можливо, й Китаю (легендарні атланти були, мабуть, теж нащадками невідомої нам індо-тихоокеанської цивілізації).Кісткові рештки мезолітичної епохи, знайдені в Індокитаї та Індонезії, почасти підтверджують давність австралоїдної раси, а також те, що австралоїдн були спільними предками для всіх наступних людських рас. Наприклад, у знайденому на території Лаос)· жіночому черепі (вік приблизно 50 тис. років) дивовижно поєднуються ознаки трьох великих людських рас з переважанням австралоїдних особливостей |4!. 81— 82\.
А тепер перейдемо до розгляду реліпйно-міфолопчних систем монголоїдів Америки та Азії (серед останніх, як відомо, виокремлюються тихоокеанська І континентальна гілки), а також перехідних рас між великою негро- австралоїдною (екваторіальною) і великою монголоїдною расами, шо допоможе глибше зрозуміти.людство і його історію