Релігійно-міфологічні уявлення чибча-муїсків
Племена чибча. що населяли район Центрального нагір'я сучасної Колумбії, на момент приходу іспанців (XVI ст.) об'єдналися у дві великі конфедерації, названі за їх столицями: Богота (Ваката) і Согамосо [33, II.
628]. Спільним для всіх чибча-муїсків був космогонічний міф. згідно з яким бог-деміург Чимінігагуа. вмістилище світла, дарував світло темному до того світові, потім створив усі предмети: рос,лики, тварин,людей, а з найпрекрасніших — чоловіка і жінки — створив Сонце і Місяць. Небо у чибча-муїсків незаселене. а Земля тримається на великих гуайяках (чагарник з дуже твердою деревиною), за іншим сюжетом — на плечах Чибчакума (бог природних сил. хоронитель землі чибча. що не залишає її меж). Центр Землі — місце проживання душ померлих, які. як і за життя, живуть у таких самих будинках, обробляють поля тощо. У релігії чибча-муїсків головними небесними божествами вважалися Суе («Сонце — військовий бог» — антропоморфний солярний бог) і Чіа (богиня Місяця), окрім того, всюди шану« вали Матн-Землю і воду (поклонялися річкам і озерам). Суе приносили в жертву навчених говорити папуг і людей (особливо немовлят), чиї трупи залишали на вершинах пагорбів, щоб він з'їв їх і набрався нових сил [33, П, 479, 628].Міфи і КуЛЬТИ У чибча-муїсків існувало три основних варіанти антропого- “““““ нічного міфу. Створення людей, за одним з варіантів, припи
сувалося Чимінігагуа, за другим — Согамосо і його небожеві Рамікирі (першо- люди — прародителі чибча). за третім прародителькою людей була Бачуе («високі груди», «благодатна жінка« — заступниця землеробства) зі своїм си- ном-чоловіком Існує безліч міфів про тварин (птахів, плазунів, ведмедів, лисиць, ягуарів, пум. оленів). Поширені міфи про змій, пов'язані з шануванням водяної стихії. Прародителька Бачуе та іі сни-чоловік перетворилися на змій, що, можливо, свідчить про тотемний або хтонічний характер культу. У чибча- муїсків розвивався також процес антропоморфізації божеств: сонячний диск Суе злився з образом одного з вищих божеств — Бочикі (шанували у вигляді старого). Місяць Чіа — з божеством родючості Уїтакою, що мала вигляд прекрасної жінки. Звіриних персонажів змінили людські. Шанували водяних божеств (дракони, змії). Набув також поширення солярний міф. Багатьох вождів — реальних або міфічних — вважали спадкоємцями або прямими нащадками Сонця, наприклад. Фомагату («чужий світлоносний звір» або «чужий вопіеносний бог» — вождь селища Тунха), здатного перетворювати людей на камінь. Сюди ж належить міф про культурного героя, тирана — засновника суспільства Гараичачу, що народився від Сонця і земної дівчини. У віці 24 роки він вирушив мандрувати землями племінних союзів Тунхі і Согамосо. де йому поклонялися як синові Сонця. Згодом, убивши касика Рамікірі, Гаранчача зайняв його місце, а пізніше став правителем Тунхі, де заснував храм своєму' бать- кові — Сонцю [33, І. 165; II. 628].