<<
>>

Релігійно-міфологічні уявлення маньчжурів

ІУІаньчжурн — корінне населення Північно-Східного Китаю (переважно в Південній.Маньчжурії). Чисельність — близько 10 млн чол. (1992 р.). Нале­жать до північноазіатськоі раси великої монголоїдної раси.

Мова маньчжурсь­ка тунгусо-маньчжурської групи алтайської сім'ї. Писемність, як вже згадува­лося, була створена (наприкінці XVI ст.) на основі монгольського алфавіту. Сучасні віруючі маньчжури — буддисти й послідовники даосизму, проте збері­гаються й традиційні вірування.

Маньчжури — нащадки згадуваних у давніх китайських літописах тун­гуських племен: сушень, ілоу, уцзи, мохе та ін. В етногенезі маньчжурів брали участь предки сусідніх тюркських, монгольських та інших племен. Маньчжури сформувалися як єдиний народ на початку XVII ст., коли з'явилося їх загальне найменування маньчжу і було створено літературну мову. Маньчжури заснува­ли в XVII ст. імперію Цін, завоювавши Корею, Китай і Монголію, а у XVII! ст. — Джунгарію. Тибет та інші райони. Обов'язкова служба в так званих прапорних військах, які розміщувалися у великих містах імперії, сприяла засвоєнню маньчжурами китайської мови та культури Традиційні заняття маньчжурів — землеробство (зернові, бобові, овочі тощо), в гірських районах лісові промис­ли Ремесла — плетіння циновок і корзин, зброярське, ювелірне, чинбарське, ковальське, деревообробне та ін. Система спорідненості арабського типу. Тра­диційно маньчжури оселялися на берегах річок, біля підніжжя і на схилах гір і пагорбів. Поселення мали прямокутне планування і обгороджувалися масив­ними глинобитними с тінами з вежами на купах Одяг і їжа нагадують китайські 1-Ю. 286—287].

Джерела і впливи

Основними джерелами вивчення маньчжурської ре­лігійно-міфологічної системи с записи релігійних об­рядів, що збереглися аж до першої половини XX ст. у маньчжурських племен на території Північного Китаю, «Оповідь про нішанську шаманку» (оригіналь­ний маньчжурський текст, що має.

проте, сліди китайського впливу), ритуальна книга «Статуг маньчжурських жертвопринесень небу й духам» (1747 р.) та ін. (33. II. 107].

На релігійно-міфологічну систему маньчжурів вплинули ламаїзм (тибетсь­кий варіант буддизму), далекосхідний буддизм, даосизм, китайські таємні куль­ти тощо 3 китайської народної релігії був запозичений, наприклад, культ Гуань- ді. оголошеного заступником династії Цін 3 1636 р. маньчжурські імператори відправляли за прикладом династії Мін також традиційний державний конфу- ціанський культ (ритуальне поклоніння Небу. Землі, імператорським предкам і певним божествам). Але переважаючим і найбільш самобутнім у релігійно- міфологічних поглядах маньчжурів здається нам особливий прояв сибірського шаманського культу. пов'язаного з давніми мисливськими ритуалами і культом предків, що панував у найголовніших кланах, а як таємний культ — і при імпе­раторському дворі в Мукдені та в Пекіні, аж до кінця XIX ст Початок поши­рення у маньчжурів шаманізму. який можна розглядати як первісну форму маньчжурських релігійних відправлень, зараховують до 1033 р.

Особливе місце в релігійно-міфологічних поглядах маньчжурів займає пе­реказ про походження маньчжурського імператорського клану Айсіньгіоро, у яком)’ ясно розпізнаються паралелі з аналогічними міфами Кореї та Давньо­го Китаю. Найдавніший збережений часом варіант переказу' про походження маньчжурів, у якому помітні історичні елементи, містять «Справжні записи про маньчжурів» (1635 р.) [33, II, /07|.

Пантеон

Космос у маньчжурів поділяється на небесний верхній світ, зем­ний серединний світ і демонічний нижній світ. Верхній світ (Небо) утворюється системою з семи або дев'яти небес, на яких розташовані Сонце. Місяць, зірки, а також живе незліченна кількість небесних духів 1 Вищий дух. Розташований на південному сході нижній світ уособлює темне царство смерті, яким керує Ілмунь хан. Подібно до трійчастого поділу світу' людська душа має три іпостасі, жодна з яких не існує самостійно, але всі три взаємо­пов'язані.

Людиноподібний небесний дух Абкай еньдурі («небесний цар», «небо»), якому підпорядковані всі духи, зазвичай мисліггься як прихильний прародитель всіх живих істот. Він відає карами і нагородженнями, живе у вічнозеленому верхньому світі та непідвладний шаманові. Володар нижнього світу Ілмунь хан — суддя померлих дути — управляє ієрархічно організованою системою ду­хів, до якої належать жіноче божество Омосі-мама. цілий сонм вартових воріт, писців, духів-звірів та ін. Шаманові допомагають духи предків, різних тварин і явищ природи (33. II. ІДО-/09].

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Релігійно-міфологічні уявлення маньчжурів: