Релігійно-міфологічні системи цих двох західноафриканських народів типологічно близькі одна до одної 1 відрізняються від інших африканських релігій складністю і розвиненістю світоглядних уявлень.
Бамбара належать до групи мандинго. Мандинго — це група народів у Західній Африці (Гамбія, Гвінея, Малі, Кот-д'ївуар, Сенегал. Гвінея-Бісау, Буркіна-Фасо, Сьєрра-Леоке, Ліберія).
Чисельність — близько 8,5 мли чол. Належать до перехідних расових груп Західного Судан}'. Говорять мовами підгрупи манде нігеро-конголезької групн конго- кордофанськоі макросім'ї. Формування спільності мандинго пов'язане з утворенням у 1 тис. н е. осередку культури осілого землеробства у саванній зоні в районі Маидиигських гір та у верхів'ях річок Нігер і Сенегал Відособлення окремих народів мандинго відбулося в межах ранньодержавиих утворень Гана (сонінке). Малі (малінке), Сегу (бамбара), Хассо (хасонке) та ін. [40. 284]. Мови манде — це група мов (близько 40], генеалогічної належності яких остаточно не встановлено. Поширені на території Західної Африки. Цими мовами говорять приблизно 13,5 мли чол. Іноді мови мандс розглядають як самостійну сім'ю мов, що не мають споріднених зв'язків з мовами інших сімей. Найпопулярнішою вважається гіпотеза Дж. Грінберга, згідно з якою мови манде утворюють окрему підсім'ю в сім'ї нігеро-конголезьких мов [29. 283].Догони говорять мовою догон підгрупи гур нігеро-конголезької групи кон- го-кордофанської сім'ї, деякі структурні риси якої подібні до відповідних особливостей мов манде, а також західноатлантичиих мов*, що, можливо, свідчить про певну спільність походження бамбара і догонів або про процес тривалого взаємовпливу обох культур.