Релігія острова Пасхи

/Іиггелів острова Пасхи називають рапануйцями. Рапануйці (рапануї) — корін­не населення острова Пасхи (Рапануі), полінезійський народ у складі Республіки Чилі. Належать до полінезійсько-мікронезійської раси.

Структурно мова рапануі дещо відрізняється від решти східнополінезій· ських мов, з якими перебуває в одній підгрупі. Наприкінці XIX — на початку XX ст. мовою християнської церкви на острові Пасхи була таїті, яка значною мірою вплинула на лексику, фонетику, граматику мови рапануі. Пізніше ПОСИ­ЛИВСЯ вплив іспанської мови, що використовується на острові як офіційна. До початку інтенсивних контактів з європейцями на острові Пасхи користували­ся. як вже згадувалося, ієрогліфічним письмом «кохау ронго-ронго». У XIX ст. місіонери створили писемність на основі латинського алфавіту*, застосування якої, проте, обмежилося релігійною сферою і виданням пам'яток фольклору [29. 408].

Полінезійці заселяли острів Пасхи починаючи з III ст. н. е. З кінця І тис. їхнє суспільство розвивалося майже в цілковитій ізоляції. Наприкінці XVIII ст. на острові проживало 3-4 тис. чоловік, що поділялися на кілька сусідських об­щин (мата) зі спадкоємними вождями на чолі. Система спорідненості гавайсь- коготипу У 1862 р. перуанські работоріївці знищили більшу частину корінних жителів, було зруйновано їхню своєрідну культуру. У 1872 р. чисельність місце­вого населення становила 175 чол. (40. 376].

Традиційні заняття рапануйців — ручне землеробство (батат, цукрова тростина, банани) та риболовство. На деяких островах розводили собак, свиней і курей. В окремих районах інтенсивно розвивалися ремесла: виготовлення човнів з балансиром, виробництво тали, різьблення по дереву і камешо. Посе­лення хутірського типу; житла кам'яні, на кам'яних підмурках стовпової конст­рукції, криті соломою та листям, довгі вузькі із заокругленими кутами або круглі.

Особливості рапануйської міфології, як і всієї культури рапануйців. бага­то в чому зумовлені складністю процесу заселення острова (у ПІ — IV ст. н. е. на острові з'явилися переселенці з Маркізьких островів, у Vili-IX ст. — нові пе­реселенці з інших островів Східної Полінезії) та подальшими контактами рапа­нуйців з індіанцями тихоокеанського узбережжя Америки. Вивчивши архео­логічні та етнографічні дані, а також рапануйський фольклор, більшість учених погодилися з гіпотезою про те, що рапануйська міфологія є гічкою полі­незійської міфології. Дехто з дослідників (наприклад. Т Хейсрдал) вважає, що головні рапануйські боги — ^полінезійського походження [33. II. 367].

Існують усі підстави вважати, що пантеон рапануйців складався з мо­гутніх богів, що брали участь у створенні світу з хаосу і пітьми |Тане, Ронго та ін ), а також дітей і онуків великих богів — обожнених предків і духів, під­несених пізніше до рангу богів. За рапануйською версією космогонічного міфу. божества, поєднуючись між собою або з якимись предметами те явищами при­роди, породжують рослин, тварин, риб. птахів, людей. У космографії, очевидно, відбились дуалістичні уявлення про два світи — світла і темряви, куди, поки­нувши тілесну оболонку, прямують духи померлих (істоти чоловічої або жіночої статі). За традицією, духи верховних вождів і знатних рапануйців повертають­ся на Хіву (місцевий варіант країни Гаваїки — легендарної прабатьківщини східних полінезійців) (33, II. 367].

Як і всюди, у Полінезії богам були притаманні риси культурних героїв і володарів стихій. Верховний бог Макемаке близький за функціями до загально- полінезійського Тане: він створює Землю, Сонце, Місяць, зірки, а також перших прародигелів рапануйців. В уявленнях рапануйців Макемаке («світлий») був ко­лись пов'язаний із Сонцем і символічним вогнем. Антиподом бога-творця Ма­кемаке є Уоке, бог-руйнівннк, який руйнував Землю, підіймаючи та опускаючи Гі за допомогою палиці-копалкн доти, поки від неї залишився лише острів Рапа- нуі («пуп Землі»). Символом Уоке, мабуть, був півмісяць.

Міфологічні уявлення пронизують також версії давніх історичних пере­казів рапануйців, що оповідають про плавання їхніх предків, про життя перших поселенців, про війни між різними групами (зокрема, між «худими» або «дов­говухими», і «товстими» або «коротковухими»). Легендарні вожді та героі рапа­нуйців, жерці та віщуни діють у легендах за допомогою магії, ворожіння, за­клинані., чудесних перетворень [33, II. 365].