Раси людини є насамперед біологічними категоріями і. природно, якісно відрізняються від усіх інших соціальних спільностей.
Проте популяції, на основі яких утворюються раси людини, завжди пов'язані з конкретними ареальними спільностями соціального характеру — окремими етносами або їх об'єднаннями і підрозділами, а тому між расогенезом і етнічною історією попри відсутність цілковитого збігу все ж таки існують певні залежність і зв'язок [65.
7—8].На тлі складної расової мозаїки в неоліті почався інтенсивний процес формування окремих етносів, у різних місцях ойкумени він характеризувався надзвичайною нерівномірністю, що було зумовлено різними темпами господарсько-культурного розвитку 1111. 96]. Величезну роль в етногенезі та ранній
господарській історії відіграло розділення праці між землеробами та скотарями в П тис. до н. е.. що призвело до нових міграцій, расових змішувань і взаємовпливів різних етнічних спільностей' Становленню етносів значною мірою сприяв розвиток мови як основної форми духовної та господарської культури, а також досить важливого компонента етносу. Не менше значення для етнічної історії мало виникнення соціально-дифереиційованого суспільства і утворення найдавніших держав спочатку в Південно-Західній Азії та Північній Африці, трохи пізніше — у Південній, Середній і Східній Азії. Середземномор'ї. ще пізніше — на південному сході Азії, у Центральній і Південній Америці. Від того часу ведуть походження окремі етноси, які у трансформованому вигляді дійшли до наших часів (єгиптяни, перси, багато народів Індії, китайці, ацтеки та їй.) (і 11. 97]