Расами людини називаються історично утворені великі групи людей, пов’язані єдністю походження, яке виражається у спільних спадкових морфологічних і фізіологічних ознаках, що мають певну, генетично зумовлену усталеність.
При цьому раси — це не сукупність особнів, а сукупність популяцій, тобто територіальних спільностей людей, які одружуються між собою всередині цих спільностей протягом багатьох поколінь набагато частіше, ніж з представниками інших спільностей (таким чином, популяції є до певної міри ендогамними групами). Разом з тим необмежені можливості змішування (мелшсацїі) людських рас є переконливим доказом видової єдності людства (65, /6).