Птахи — символ небесного верху
рон, а іноді й інші птахи). Характерна велика кількість зображень птахів (сокола, чайки тощо) на прапорах, гербах і образах богів-птахів для Стародавнього Єгипту (наприклад, був поширений культ сокола (або яструба) — втілення Гора, і культ ібіса — втілення місячного бога Тота).
«Пташину» кодову версію, що розповідає про боротьбу сокола і змій, має і тема суперництва давньоєгипетських божеств Гора і Сета [90, ІІ, 347].Голубом-духом, що охороняв Осириса, іноді зображувалася Ісіда (в літературі висловлюється думка про тотемічне походження голуба також у давньоєврейській традиції, розвитком якої є, очевидно, і християнська тема голуба). У шумеро-аккадській міфології пташині риси мали Іштар, Адад, Ашшур, Тіамат та інші божества. Виявляється символіко-атрибутивний зв’язок Аполлона з лебедем і вороном, Афродіти — з лебедями й горобцями, Афіни, Гермеса, Асклепія, Марса — з півнем, Юнони — з гусьми, Зевса і Діоніса — з орлом тощо. Ібіс у європейській традиції був зодіакальним птахом, що керує знаком Водолія, а дятел — у християнській — символізував єресь і самого диявола. В основі міфологічного образу півня в багатьох традиціях лежить його зв’язок із Сонцем (у Китаї, наприклад, півень «супроводжує» Сонце на його шляху через десятий «дім» китайського зодіаку, тотожний європейському Козерогові). Звідси зв’язок півня з божествами вранішньої зорі, небесного вогню і Сонця — хоча загалом функції богів, яким присвячується півень (Аполлон, Мітра, Ахурамазда, Аматерасу, а також Гермес або Меркурій, Асклепій, Марс та ін.), істотно ширші [90, ІІ, 309—310, 349].
* * *
Образ Птаха, отже, пов’язується з божествами Сонця і Місяця, а також неба, грому і вітру. Часто Птах є і помічником бога-громовержця, а іноді й самим де- міургом-творцем. Водночас «пташині» риси виявляє і таке відверто хтонічне божество, як Тіамат, що може вказувати на її дуже давнє і нині вже забуте «небесне» походження, а також на те, що Птахи, незважаючи на свій переважно «небесний» символізм, можуть співвідноситися і з іншими сферами міфологізо- ваної світобудови. Але загалом вони, безумовно, символізують «верх» і в цій якості протистоять хтонічному «низу»: характерний приклад — двобій єгипетських богів Гора (сокола) і Сета (змії). Уособлення Сета в образі Змії свідчить про його вод- но-хтонічне походження і зближує його зі світом Риб і водяним богом шумерів Енкі — володарем різноманітних водяних чудовиськ. Птах — також символ вогню, що протистоїть водній стихії. Об’єднання цих двох протилежних стихій відбувається в «комбінованому» образі Дракона — подальшій трансформації архаїчної Змії з «пташиними рисами».