У процесі первісного розселення людства по Землі утворюються найдавніші історико-культурні спільності, які упродовж багатьох тисячоліть становлять певні історичні реальності.

На відміну від господарсько-культурних типів істо- рико-етнографічні області завжди об'єднують народи, які, хоч і різняться час­то рівнем і напрямком соціально-економічного розвитку, розселені на суміжних територіях і реально пов'язані між собою (111, 222].

Території, на яких у населення внаслідок спільності історичної долі, соціального й економічного розвитку, а також у результаті взаємовпливу фор­муються СХОЖІ культурно-побутові особливості, називаються історико-культур- ними областями |65, 550]. Ці особливості виявляються як у матеріальній куль­турі (типи традиційного житла, засоби пересування, їжа і хатнє начиння, одяг, взуття, прикрасиі, так і в традиціях духовної культури (обряди та звичаї, віру­вання. фольклор тощо). Такі області є історичними категоріями, що виїшкають, розвиваються і зникають у процесі розвитку конкретних етносів та їх об'єднань на певній території’.

Внаслідок складних соціальних процесів сформувалася ієрархічна сис­тема історико-культурпих провінцій, областей і регіонів, основною одини­цею якої є область. Групу областей можна об'єднати у більші провінції. Ви­різняють шістнадцять історико-культурних провінцій.

1. Західно-центральноєвропейська провінція поділяється на області північноєвропейську, приатлаїггичну, центральноєвропейську і середземно­морську. Тут сформувалися спільні європейські форми культури. Майже все населення належить до європеоїдної раси 1 говорить індоєвропейськими мовами. германськими (німці, англійці, шведи, норвежці та ін.). романськими (італійці, французи, іспанці та ін.), слов'янськими (поляки, словаки, чехи та ін.), кельт­ською (ірландці), грецькою і албанською. До фінно-угорської групи належать угорці, фіни, саамі. Значна частина населення живе у містах. У сільській міс­цевості основне заняття — плужне землеробство. Поселення різноманітного планування складаються з прямокутних будівель.

• Докладніше див: Народы мира: Историко-этнографический справочник / Гл. ред Ю. В Бройлей — М. Соз. эяцикл, 1988. нам. фруктам, напої кава, чай, пиво, вино. Основи духовної культури були закладені в античну епоху; музика, театральне мистецтво, зодчество мають давні традиції. Величезний вплив на світову культуру справили домінуючі в Західній Європі релігійні системи — католицизм, протестантизм (лютеранство, кальвінізм і англіканство) і православ'я.

2. Східноєвропейська провінція об'єднує області: центральну', північну (російсько-білоруську), прибалтійську, волго-камську, південно-західну. Вона охоплює Східно-Європейську рівнину від узбережжя Північного Льодовитого океану до берегів Чорного і Каспійського морів і гір Кавказу. Населення нале­жить в основному до європеоїдної раси і говорить індоєвропейськими мовами (росіяни, українці, білоруси, литовці, латиші, молдавани), а також мовами фінно- угорської (естонці, карели, комі, мордва, удмурти та ін.) групи уральської сім'ї і тюркськими мовами алтайської сім'ї (татари, чуваші та ін.). Основне заняття у сільській місцевості — осіле плужне землеробство. Поширені невеликі села. Традиційний одяг складається із сорочок, штанів у чоловіків і спідниць у жінок, теплого верхнього одягу (кожухи, куртки), шкіряного і плетеного взуття. Тра­диційні страви — щі. юшки, борщі, каші, пироги, млинці, вареники, овочі, фрукти; напої — квас, чай. пиво, горілка. Віруючі в основному православні; с греко-католики, католики, протестанти (переважно новітні секти); окремі наро­ди (татари, башкири) — мусульмани.

3. Кавказька провінція, розташована на південь від Східно-Європейсь- коі рівнини між Чорним і Каспійським морями, охоплює різноманітні ланд­шафти Кавказьких гірських систем, передгір'їв і гірських долин і поділяєть­ся на дві області - північнокавказьку і закавказьку. Населення в основному належить до перехідних і південних груп великої європеоїдної раси, виріз­няється строкатістю етнічного і мовного складу (до картвельських мов нале­жить грузинська, північнокавказькими говорять народи Дагестану й абхазо- адизькі народи (абхази, кабардинці, адигейці та ін.); осетини і вірмени — індоєвропейськими, азербайджанці, карачаївці, балкарці, кумики та ін. — тюрк­ськими). Основне заняття — плужне землеробство. Типи поселень і жител різноманітні. Чоловічий традиційний костюм складається з сорочки, вузьких штанів, заправлених у чоботи, каптана (бешмета), черкески, папахи і бурки; жіночий — з сорочки, довгих штанів, плаття в талію з розгорнутими полами, різноманітних головних уборів. Основна їжа — прісний хліб, пшеничні коржі, каші з проса, кваСОля. кисломолочні Юшки, сири, м'ясо; основний напій — вино. Своєрідність фольклору визначають чоловічі танці, багатоголосий спів. Віруючі — християни (православні та монофізити) і мусульмани.

4. Середньоазіатсько-казахстанська провінція охоплює посушливі рів­нини на схід від Каспійського моря, пустелі та високі гірські системи Тянь- Шаню і Паміру. Поділяється на південно-західну (Туркменія), південно-східну (Узбекистан і Таджикистан) і північну (Киргизія і Казахстан) області. Населен­ня характеризується змішуванням європеоїдної і монголоїдної рас. Більшість на­родів говорять тюркськими мовами. Основне заняття — плужне землеробство. Житла різноманітні: глинобитні, каркасні, юрти. У традиційному одяг)' перева­жають довп сорочки-плапя у жінок, короткі сорочки у чоловіків, штани, зверху халат, на ногах м'які чоботи. Кочовики віддають перевагу м'ясним (часто з тістом) стравам, коржам і молочним продуктам, а з напоїв — кумису, айрану, чаю; осілі землероби — кашам, плову, овочам, фруктам, Зберігся усний епос, розвинені народні ремесла.

5. Сибірська провінція охоплює на Півночі Азії величезні простори тайги, тундри і сухого степу від Уралу до Тихого океану. Об'єднує області ям&ло· таймирську, західносибірську, алтає-саянську, східносибірську, камчатсько- чукотську, амуро-сахалінську. Корінні народи, що жили тут, належать до континентальної та арктичної рас велико» монголоїдної раси. Вони говорять тюркськими (якути, тувинці, алтайці, сибірські татари та ін.), монгольськими (буряти), тунгусо-маньчжурськими (евенки, евени та ін.) мовами алтайської сім’ї, фінно-угорськими (ханти, мансі), самодійськими (ненці, селькупи та ін.| мовами уральської сім'ї: мовами чукотсько-камчатської (чукчі, коряки, ітель- мени) та ескімосо-алеутськоі сімей. У поселеннях зустрічаються зрубні житла, землянки, «гуми, яранги, юрти. Засоби пересування — лиж», собачі та оленячі запряжки з нартами, коні, човни. Переважає хутряний одяг, фартух-нагруд- ник. короткі халати, на ногах — унти, шкіряне взуття. Традиційна їжа — риба, відварене м'ясо, жир, трави, ягоди, сухі вироби з борошна; напій — чай. Тра­диційні релігійні уявлення пов'язані з тотемізмом, шаманізмом, розвинена міфологія; є християни (православні), серед бурятів і тувинців — буддисти.

6. Центральноазіатська провінція охоплює пустелі помірного поясу (Гобі, Такла-Макан). Народи, що тут живуть, належать в основному до континенталь­ної раси велико» монголоїдної раси і говорять мовами алтайської (монголи, уйгури та ін.) і сино-тибетської (тибетці, китайці та ін.) сімей. Основні традиційні заняття — кочове і напівкочове скотарство, а також орне, богарне і поливне землеробство. Житла у кочовиків (монголів і тюрків) — юрта (у тибетців — на- мети), у землеробського населення (уйгури, частина тибетців, іцзу) — кам'яні. Основний костюм — вовняна тунікоподібна сорочка, халат або куртка, плани чо­ловічі та жіночі, шкіряні чоботи, хутряні або фетрові шапки, взимку — шуби або кожухи. Основна їжа — м'ясо (баранина або конина), молочні продукти, коржі, напої — чай (часто з сіллю і молоком), кумис.

7. Східно-азіатська провінція охоплює рівнини Китаю, півострів Корея і Японські острови. Переважають представники тихоокеанської раси великої монголоїдної раси (в айнів зберігся австралоїдний расовий тип); більшість становлять народи сино-тибетської сім'ї (китайці, хуей та ін.). японці, ко­рейці. на півдні — тайські і австроазіатськ» народи. Основне заняття — орне і ручне землеробство з іригацією. В урбанізованнх районах значна час­тина населення зайнята у промисловості. Традиційне житло — каркасно- стовпове, одяг — халати (із запахом направо), куртки з розгорнутими полами, чоловічі та жіночі штани, широкі шаровари, кімоно. У їжі переважають рис, коржі, овочі, риба, рідше — м'ясо, характерні гострі приправи: поширене чаю­вання. Розвинені фольклор, література, театральне, образотворче і декоративне мистецтво. Характерні«"! синкретизм релігійних систем (конфуціанство, дао­сизм. буддизм, синтоїзм), хуей — мусульмани, є християни. Зберігаються також архаїчні аграрні культи і культ предків.

8. Південно-східноазіатська провінція охоплює півострів Індокитай, ост­рови Індонезії і Філіппіни. Складається з областей західноіндокитайської і схід- ноіндокитайської, західкоіцдонезійської І східноіидонезійсьхої, філіппінськоі. На­селення переважно належить до південноазіатської перехідної раси, в окремих групах виражені давні австралоїдні риси. Говорять в основному мовами авст- ронезійської та австроазіатської сімей. Переважають будівлі на полях. Тради­ційний одяг — саронги, лунги, пов’язки на стегнах, куртки з розгорнутими полами, у в'єтів — штани; основний головний убір — ширококрисий капелюх з соломи або пальмового листя. Основа харчування — рис. рідше просо, з го­стрими приправами, а також коренеплоди, бобові, риба. Світові релігійні сис­теми (буддизм, християнство, іслам) поєднуються з індуїзмом і місцевими культами. Розвинені фольклор, архітектура, театральне і прикладне мистеї^гво.

9. Південноазіатська провінція охоплю« нагір'я Декана, низовинні долини Інду і Гангу, Гімалайські і Бірмано-Ассамські гори, острів Шрі-Ланка. На пів­ночі переважають різні групи південних європеоїдів, на північному сході — монголоїди, на півдні — представники південноіндійської та веддоїдної рас. у центрі — змішане європеоїдно-австралоїдне населення; давні негроїдні та авст­ралоїдні расові риси збереглися у андаманців. веддів Шрі-Ланки і невеликих народів Центральної Індії. На півночі поширені мови індоєвропейської сім'ї (індоарійська та іранська групи), на півдні — дравідської сім'ї (телугу, таміль­ська та ін.). на північному сході — австроазіатські та сино-тибетські мови Основні заняття — плужне землеробство і скотарство. Розвинені ремесла. По­селення в основному вуличного планування. Основний традиційний одяг жі­нок — сарі; чоловіки носять дхоті, вузькі білі штани, сорочки без комірця, тюр­бани. Основна їжа — рослинного походження (індуїсти не їдять яловичини, мусульмани — свинини). Зберігаються традиції індуїзму, поширені також іслам, буддизм, сикхізм, джайнізм. Розвинені фольклор (у тому числі епосі, театр, ар­хітектура. прикладне та образотворче мистецтво

10. Південно-західноазіатська провінція охоплює посушливі нагір'я і поділяється на малоазійську, ірано-афганську, месопотамо-сірійську та ара­війську області. Більшість населення належить до південних європеоїдів, го­ворить іранськими (перси, курди, афганці, таджики та ін.). тюркськими (тур­ки. азербайджанці, туркмени та ін.) і семітськими (араби) мовами. Основні заняття — кочове скотарство і плужне землеробство. Розвинені ремесла. Сільські поселення, як правило, великі з безладною забудовою і центральним базарним майданом. Кочовики живуть у чорних наметах. Жіночий одяг — шаровари, широка сорочка-плаття. безрукавка або куртка, велика хустка: зберігається чадра. Чоловічий одяг — довга, широка сорочка з круглим ко­мірцем, звужені донизу штани, безрукавка, куртка. Основна їжа — коржі, каші, плов, сири, юшки, напої — чорний і зелений чай. кава, шербет. Зберігається ба­гатий фольклор. Переважає Іслам, на Середземноморському узбережжі поши­рені християнство та іудаїзм.

11. Північиоафриканська провінція охоплює Середземноморське узбе­режжя, субтропічну зону' пустелі Сахара і оазисів від Єгипту до Магрибу. Ви­різняють області Єгипетську, Магрибську. Суданську. Народи цієї провінції (переважно араби, а також бербери) пов'язані з південно-західноазіатською провінцією, становлячи частину арабського світу. Належать в основному' до півдеіпіих груп великої європеоїдної раси і говорять діалектами арабської мови Переважає плуокне землеробство з широким застосуванням іригації Поселення великі з безладною забудовою; у центрі — базарний майдан і мечеть. Будинки прямокутні і квадратні; кочовики живуть у чорних вовняних наметах Тради­ційний чоловічий одяг — широка, довга сорочка, штани, халат або плащ, голов­ний убір — хустка (куфія); жіночий одяг — довга сорочка-плаття. вузькі шта­ни. безрукавки, халати, покривала. їжа — коржі, овочі, молочні продукти, плов; напої — кава, зелений чай, кисле молоко. Багатий поетичний, казковий і му'зич- ний фольклор. Більшість населення сповідує іслам.

12. Африканська тропічна провінція охоплює екваторіальні райони кон­тиненту з тропічними лісами, вологими і сухими саванами. Вирізняють області західноафриканську, західно-центральну тропічну, східноафриконську. південно­африканську, мадагаскарську острівну. Антропологічний склад населення пред­ставлений різними групами великої негроїдної раси: негрською. негрилльською, бушменською. змішаними ефіопською, суданською та ін. Мови утворюють idre- ро-кордофанську, ніло-сахарську, афразійську і койсанську сім'ї: малагасійці говорять австронезійськими мовами. Переважає ручне тропічне землеробство. Сільські поселення компактні або розкидані: складаються з каркасно-стовпових невеликих жител, круглих або прямокутних у плані. Традиційний чоловічий одяг — пов'язки на стегнах, фартухи. плащі; у жінок — довгі смуги тканини, ши­рокі спідниці, кольорові плаття Основна їжа — коржі, каші, овочі, банани: на Мадагаскарі — відварний рис. Архаїчні релігійні культи поєднуються з христи­янством та ісламом Давня музична і танцювальна культури.

13. Північноамериканська провінція охоплює Аляску, арктичну тундру і тайгу, ліси і прерії, субтропіки на березі Атлантики. Вирізняються області арк­тична. канадська, власне північноамериканська. До європейської колонізації тут жили лшае індіанські, на півночі — ескімоські народи. Більшість населення на­лежить до перехідних форм великої європеоїдно! раси: нащадки африканських рабів — негри і мулати; індіанці належать до американської раси великої.мон­голоїдної раси і до змішаних форм. Більша частина населення живе у містах, зайнята у промисловості та сфері обслуговування. Матеріальна культура бага­то в чому подібна до європейської У духовній культурі простежується змішу­вання форм європейського, індіанського і африканського фольклорів. Більшість віруючих — протестанти; частина — католики. Корінне індіанське і ескімось­ке населення значною мірою ізольоване і почасти зберігає традиційні заняття і культури.

14. Латиноамериканська провінція охоплює всю Південну і Централь­ну' Америку і об'єднує області карибську, мезоамериканську. андійську, ама­зонську, пампаську і вогняиоземельну. Внаслідок колонізації континенту пере­важно прибульцями з країн Піренейського півострова та їх змішування з корінним індіанським населенням значно поширилися іспанська і португальсь­ка мови, а також багато елементів ■■ іберійської» культури. Расовий склад насе­лення сформувався внаслідок змішування американоїдної та європеоїдної, а та­кож негроїдної (Карибський архіпелаг, атлантичне узбережжя Бразилії) рас. Основний традиційний одяг — біла сорочка, штани, орнаментована накидка (сераііе, пончо), ширококрисий капелюх, сандалії в чоловіків; широкі, барвисті спідниці, кофти, шалі у жінок. Поширені страви з кукурудзи, бобів, пшениці, смажене м'ясо з приправами. Домінуюча релігія — католицизм. В індіанців місцями зберігається традиційна культура.

15- Австралійська провінція охоплює континент Австралію і острів Тас­манію. На початок XX ст. сформувалися різні історико-культурні області: в англо-австралійській — високорозвинена промисловість, великі міста і євро­пейські культурні стереотипи: в аборигено-австралійській зберігаються пер­віснообщинні структури, бродяче мисливство і збиральництво. Англо-австра- лійська область сформувалася внаслідок колоніального захоплення земель і винищення аборигенів. Корінне аборигено-австралійське населення належить до особливого типу великої австралоїдної раси: англо-австралійці — європеоїди.

16 Океанійська провінція складається з трьох областей: Меланезії (папу­аси та меланезійці). Мікронезії і Полінезії (маорі та полінезійці). Папуаси та меланезійці належать до особливого типу великої австралоїдної раси; по­лінезійці та мікронезійці — до змішаних рас. Говорять мовами західно- і східвоавстронезійських груп, папуаські мови утворюють власні численні сім'ї. Основні заняття — ручне тропічне землеробство (ямс, таро, банани, кокосова і сагова пальми), розведення свиней 1 собак. Велике значення мас риболовство. Розвинені ремесла, поширене мореплавання. Основний одяг у чоловіків — пов'язка на стегнах, у жінок — спідниця з трави. Розвинені му­зичний і танцювальний фольклор, міфологія. Сучасне населення переважно християнізоване [65. 580 — 555].