Протошумерський період у Месопотамії
Одним з найдослідженіших поселень Месопотамії, що належить до халафської культури (V тис. до н. е.), є Ярим-тепе ІІ. Дослідники вказують на наявність круглих у плані («толосоподібних») будівель, поширених у всіх районах халафської культури — від басейну річок Тигр і Євфрат до південно-східної Туреччини.
Вважають, що така популярність «толосів» у Північній Месопотамії V тис. до н. е. була чужою місцевій будівельній традиції. Особливостями Ярим-тепе ІІ були також незвичні раніше для Месопотамії обряд спалення трупів і випадки поховання людських черепів. І, крім того, складний, досить диференційований культ. Так, у найдавнішому горизонті Ярим-тепе виявлена яма опукло-овальної форми (0,8 · 0,5 м), у якій були уламки кількох посудин, зокрема згадувана вже велика розписана посудина у вигляді скульптурного зображення свині (або слона). Залишки вогнища у спеціально виритій ямі, куди були кинуті навмисно розбиті посудини, вказують на певний ритуал. Привертає до себе увагу унікальна система розпису зооморфної посудини, виконаного ідеографічними знаками: «Ліру зовнішню правительки Кісаль (у богині) Гатумдуг Уту зав’язав // Утупаїля (Уту затемненого) Інанна возлюбила // (завдяки) Матері Благої Землі (Інанні) Енліль Лісом Безодні Кеша заволодів». А. Кіфішин до того ж акцентує на «хрестоподібному» принципі креслення «Енліль» у Ярим-тепі ІІ і «Сірара» на Кам’яній Могилі, що, на його думку, може певною мірою пов’язувати Сірару (акулу-вішапа, «рибу моря») з Енлілем. Образ прото-Енліля, що проявився на зооморфній посудині, виразно пов’язаний з вогнем — з «ямою вогню», «похованням» і «вогненною піччю». У шумерський період «вогонь Енліля» заміниться на «море Енкі» — ритуальну яму на кшталт «абзу» — образ первинної водяної стихії [62, 532-533, 550].На думку А. Кіфішина, визначити широкий діапазон розвитку протошумер- ської ритуальної думки принаймні з ХІІ тис.
до н. е. і до часу побутування вже власне шумеризму початку ІІІ-ІІ тис. до н. е., який багато в чому нівелював ці культово-ритуальні ідеї, досить складно. Ранньошумерські написи, а також наведені в них образи і події досить складні для розуміння сучасними дослідниками, оскільки система цих протошумерських уявлень дійшла до нас у фрагментарній, часто не взаємопов’язаній формі. Водночас у ранньошумерських текстах простежуються давні астральні, а також деякі біблійні мотиви. Наприклад, у табличці із Шуруппака (XXV! ст. до н. е.) зустрічаються імена Лева, Бика, Мамонта, Ведмедя, Козерога, Вепра, Вівці, Риби, Змії, Осла, Дракона, Страшної Жінки, що, можливо, співвідносилися із зодіакальними сузір’ями. У цій самій давній табличці зазначені імена Ану, Ішкура, Думузі, Імдугуда, а також є вказівки про «засудженого у нащадку хлібороба», про захоплення стражів на яблуні Змія, про звеличування цією яблунею «першолюдей», що віддалено нагадує біблійні сюжети про прокляття Каїна-хлібороба і про спокушання Змієм Адама та Єви. Тут також є вказівки на якісь «небесні неприємності», що, ймовірно, порушили встановлений світопо- рядок: «словом названий у хмарах небес (або: Ішкуром (для) Ану) нащадок Страшної Жінки. (І оскільки) жах (у душі (і) [душа] чоловіка [страшна], (то) шкіряник вульву зав’язав (А) засуджений по голові (в) нащадку — хлібороб — (це) нитка прокляття, (це) Хумун (у) колодязі — (у) сімені Вепра, (таке) Дитя душі(= Думузі) Вепра Каменем Благої Цариці (в) очереті Змії — «усім, що (у) роті», першолюдей судить той, що Постійно йде (тобто Ану) — глашатай, що поїдає ротом Змії (і який кричить): «Змієм я воістину кричу!» (І) яблуня душ (за) задумом (Ану) схоплена Змія стражем схоплена (на) яблуні, (а) яблуня першолюдей возвеличила» [62, 553-554].
У табличці з Джемдет-Насра (Південна Месопотамія) вказується на «найперших сестер святилища Срібла», які, здогадно, є також сестрами бога Усму (майбутнього візира бога Енкі) і водночас «Птахами-жінками», «Птахами-вітрами». Називається і Мати Птаха (імовірно, Імдугуда). Влада над цими «найпершими» бога Усму належить Кісаль - одній з чотирьох «найперших» (очевидно, архаїчний образ матері Нінліль, через яку Енліль опинився у царстві мертвих). Події, описувані у цій табличці, належать «до часів Риби Коропа» (тобто, можливо, до попередньої зодіакальної епохи Риб — між XXVI і XXIV тис. до н. е.). Цей текст згадує також імена богів Гішбаре* і Ану. До того ж дві «з найперших» — це жриці бога Гішбаре, а Аном «заснована Птахові — жінка бога Усму» (останній тут ототожнений з Коропом). У цьому тексті є також згадка про жрицю-тигрицю, яка «хапає чоловіків», і про «Будинок Жінок», що, можливо, є свідченнями архаїчного матріархального культу. Одна із жриць при цьому засновує «серед найперших майно Енліля (= храм вітрів) і майно Кушу (Крокодила)», що згодом також стає «власністю» Енліля [62, 551-552].