Приклад астрологічної класифікації різних божеств
Щоб краще уявити різні комбінації взаємодії класів божеств та їхніх окремих представників, звернемося до астрологічної класифікації зодіакальних сузір’їв і планет, які уособлюють відомі першостихії.
Астрологія, що зародилася в глибоку доісторичну епоху, завжди була пов’язана з релігійно-міфологічними уявленнями і відповідними знаннями, багато з яких, безумовно, загублені. Так, давні астрологи знали про існування «додаткових» двох планет (Гефест-Вулкан і Персефона-Прозерпіна), що не враховуються більш пізніми астрологами, але які, як уже неодноразово наголошувалося, виявлені недавно сучасними астрономами. Не враховується і «пояс астероїдів» — гіпотетичних уламків легендарної «планети №5», хоча багатьма астрологами визнається його зв’язок із зодіакальним сузір’ям Риб. Водночас і збережені знання дають можливість подивитися на сузір’я і знаки Зодіаку, а також божества, що їх представляють, очима давніх людей, які шукали таємничі зв’язки і взаємодії у світі богів (табл. 7).Таблиця 7
АСТРОЛОГІЧНА ВЗАЄМОДІЯ СТИХІЙ, ЗОДІАКАЛЬНИХ ЗНАКІВ ТА ПЛАНЕТ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ
За астрологічними уявленнями, кожна з чотирьох стихій мала по три зодіакальних знаки, що становили тригони Вогню (Овен — Лев — Стрілець), Повітря (Терези — Водолій — Близнюки), Води (Рак — Скорпіон — Риби) і Землі (Козеріг — Телець — Діва). При цьому перші знаки в кожному тригоні уявляються як найбільш тотожні своїй стихії і становлять так званий кардинальний хрест, основною особливістю якого виступає вплив на навколишній світ. Другі знаки творять фіксований хрест, і їхньою основною властивістю є стабільність. Нарешті, треті знаки в кожному тригоні стихій утворюють рухомий або мінливий хрест, що вказує на їхню головну особливість — прагнення до змін. Якщо накласти всі три хрести на коло Зодіаку, то виходить відомий у багатьох культурах солярний символ — колесо з 12 спицями.
Кожен знак Зодіаку, відповідно до розглянутих уявлень, має свою «керуючу планету». Так, у зодіакального знака Овен «керуючою планетою» є Марс, Тельцем і Терезами «керує» Венера, Близнюками і Дівою — Меркурій, Раком — Місяць, Левом — Сонце, Стрільцем — Юпітер, Козерогом — Сатурн. Деякі знаки «керуються» відразу двома планетами — старшим і молодшим «керуючим», де молодший є ніби «заступником» старшого. Наприклад, Скорпіоном «керують» Плутон і його «заступник» (або «молодший керуючий») Марс, Водолієм — Уран та його «заступник» Сатурн, Рибами — Нептун і «підлеглий» йому Юпітер. Таке положення, при якому одна планета «керує» відразу двома знаками (наприклад, Меркурій та Венера), а інші знаки мають по два «керуючих», пояснюється, як зазначалося, «втратою» двох недавно «знайдених» астрономами планет і можливою загибеллю «планети № 5».
З табл. 7 видно зв’язки таких планет, як Марс і Венера, що відображено і в давньосемітських, і в давньогрецьких переказах (в перших відома пара Астар і Астарта, у других — Арес і Афродіта). На певний взаємозв’язок вказують і такі планетарні пари, як Сонце—Уран (Мітра—Варуна) і Уран—Сатурн (молодший «керуючий» наслідує старшого), а також Сатурн, бог Землі, і Місяць, її бог-супутник. Пара Плутон і Марс нагадує формування образу Діоніса-Аїда, як і пара Нептун—Юпітер (Посейдон—Зевс), що вкрав Персефону-Прозерпіну, привертає до себе увагу планети Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн, які присутні як серед солярно-у- ранічних, так і серед місячно-хтонічних божеств, що може пояснюватися різними причинами. Наприклад, Меркурій, як божество Близнюків, міг, очевидно, уявлятися двоприродним персонажем, котрий має «світлу» і «темну» сторони. Венера з давніх-давен також мала дві іпостасі — Вранішньої і Вечірньої зірки. Марс, маючий вогненно-войовничий характер, міг бути присутнім у різних світах, оскільки військове ремесло завжди пов’язане зі смертю (не виключено також, що в парі з Плутоном Марса спочатку заміняв Гефест-Вулкан).
Юпітер, як бог-громовержець, боровся не лише з водно-хтонічним Змієм — постійним супутником Нептуна-Посейдона, а й із Сонцем, що також засвідчує його двоїсту природу. Присутність Сатурна, як бога Землі, серед солярно-уранічних персонажів ледь помітна (тут він виступає лише в якості молодшого «керуючого» разом з Ураном), проте в лу- нарно-хтонічній частині Зодіаку він посідає досить видне місце. Божествами, що уявлялися виключно солярно-уранічними, є Сонце й Уран, а тільки лунарно-хтонічни- ми — Місяць, Плутон і Нептун (можливо, разом з Гефестом—Вулканом).Астрологічна класифікація дає змогу краще уявити і більш узагальнені образи божеств, тобто богів і богинь Вогню, Повітря, Води і Землі, які, судячи з усього, були «триіпостасними», представленими на всіх трьох рівнях світобудови. Так, божества Сонця, Марса і Юпітера у своїй сукупності уособлювали бога Вогню, а Венера (у своєму «вранішньому» аспекті), Уран (і певна частина образу Сатурна), Меркурій (як «світлий» Близнюк), відповідно, бога Повітря. Збірними були, очевидно, і давні божества Води (Місяць, Плутон і Нептун за участю деяких характеристик Марса і Юпітера) і божества Землі (Сатурн, «вечірня» Венера й «темний» Меркурій із Прозерпіною). З цими божествами першостихій пов’язані, ймовірно, і ще більш узагальнені образи сакральних персонажів, таких як Велика богиня, Білобог і Чор- нобог. Наприклад, «уламками» колись єдиного образу Великої богині уявляються богині Венери, Місяця, Геї-Землі і Персефона, а також похідні від них образи. Розколотий образ Чорного бога знайшов, очевидно, своє відображення в сакральних персонажах Сатурна, Плутона і Нептуна, а також почасти — Меркурія, Марса і Юпітера, які багатьма своїми рисами входили разом з Ураном спочатку й в образ Білобо- га, центром якого було завжди Сонце, що йде своїм світлим шляхом по всіх знаках Зодіаку. Крім божеств, пов’язаних зі стихіями, зодіакальними сузір’ями і планетами Сонячної системи, існували, як спостережено, й значно вищі істоти всесвітнього масштабу, проте, їхні образи вже не охоплюються астрологією.