Праці грецьких і римських письменників донесли до нас численні відомості про могутніх етрусків, їхню релігію, архітектуру, про суперництво з греками в Західному Середземномор’ї [178, I, 150].
На історичній арені етруски з’являються якось раптово, несподівано, що дало змогу деяким давнім авторам висловити припущення про їхній прихід в Італію з якихось інших місць. У VIII ст.
до н. е. між ріками Тібр і Арно формується високорозвинена міська культура, що далеко обігнала у своєму розвитку культуру сусідніх народів. Етрурія, однак, не була єдиною державою, це був союз 12 самостійних міст-держав — «дванадцяти- градіє». Міста, що охоплював союз, об’єднував культ богині Вольтумни (за іншою версією — бога Вертумна). Вони обирали царя, який, проте, не мав реальної влади. Зовнішніми знаками царської влади були переносний трон зі слонової кістки, подвійна сокира — лабрис (можливо, як символ архаїчних дволиких богів на зразок Януса), оберемки лозини — фасци і скіпетр з верхівкою у вигляді орла [178, I, 151].Наприкінці VII — на початку VI ст. до н. е. у більшості етруських міст почали правити виборні посадові особи — представники місцевої аристократії. Неясною поки що залишається сутність цих аристократичних республік: були вони цивільними громадами, схожими на грецькі поліси, чи містами-державами східного типу. Деякі дані дозволяють говорити про наявність рабства в етруському суспільстві.
У VII ст. до н. е. етруски почали поширювати свій вплив на сусідні з Етрурією області, часто використовуючи для цього і свій сильний флот. Розквіт могутності етрусків був короткочасним, і вже наприкінці VI ст. до н. е. з’являються перші ознаки занепаду, викликані, ймовірно, боротьбою аристократичних угруповань за владу. Роздрібненість етрусків послабляє їхній опір зовнішнім ворогам (грекам, римлянам, галлам), і зрештою вони опиняються під владою Риму [178, I, 152-154].
Етруски, як ми бачили, посідають особливе місце в історії Італії (та й усієї Стародавньої Європи). Це єдиний з її народів, якому до римлян вдалося створити могутню федерацію і протягом кількох сторіч протистояти на суші і на морі натискові грецьких колоністів. Етруське суспільство було найдавнішим класовим
суспільством Італії, що передало Риму знаки державної влади, ряд будівельних прийомів, мистецтво гадання, циркові видовища і гладіаторські бої, музичні інструменти та якір, а також поширення письма, розвиток гірничої справи, металообробного і керамічного ремесел, техніку осушення заболочених місцевостей за допомогою складної системи каналів, багато елементів міської культури і скульптурний портрет [99, I, 104-105].