Поширення буддизму
З поширенням буддизму в Китаї, Тибеті, Кореї, Японії, Монголії, Бурятії, Шрі-Ланці, Бірмі, Таїланді, Лаосі, Кампучиї, В’єтнамі існуючі у багатьох місцевих народів розвинені релігійно-міфологічні системи відчували істотні зміни у своїх концепціях і догматах.
При цьому нововведення в буддизмі стосувалися насамперед переосмислення деяких другорядних аспектів і включення в пантеон місцевих божеств, яких нерідко ототожнювали з буддами і бодхісатвами. З основних течій буддизму великим змінам піддавалися системи махаяни і ваджраяни, що поширилися головним чином в країнах, які знаходяться на північ і північний схід від Індії. Найбільший вплив на буддизм в Китаї мали даосизм і пов’язані з ним народні вірування, внаслідок чого (особливо за часів династії Сун 960-1279 рр.) багато сакральних персонажів частково втратили своє релігійне значення як символи досягнення нірвани (натомість в поклонінні їм бачать засіб досягнення земної мети) [139, I, 194].У Тибеті пантеон буддизму зазнав особливо інтенсивного розширення за рахунок місцевих божеств з релігії бон і з багатьох локальних культів (всі вони були проголошені захисниками буддизму). Так, в пантеон були включені легендарний правитель Тибету Гесер, бог війни Талха, божество Пехар та ін., а також всі засновники і керівники головних буддійських шкіл і монастирів (Марпа, Міларепа, Трунгпа та ін.). Далай-лами були проголошені втіленням бодхісатви Авалокітешва- ри (уособлення співчуття), панчен-лами — будди Амітабхи. Буддизм Тибету поширився в Монголії, Бурятії, Туві і Калмикії, де намітилися такі самі тенденції у формуванні пантеону [139, I, 194].
До Кореї і Японії буддизм прийшов з Китаю. В Японії він весь час співіснував з національною релігією японців сінто, що залишило помітні сліди в японському буддизмі. Боги сінто — камі — були включені в буддистський пантеон як бодхісатви, а в богині сонця Аматерасу бачили втілення Будди Вайрочани (букв. «сяючий»).
На Шрі-Ланці і в країнах Південно-Східної Азії буддизм поширився головним чином у формі хінаяни, яка також випробувала вплив місцевих вірувань і культів, хоч і в значно меншому ступені, ніж махаяна і ваджраяна. В цілому буддійська релігія є однією з найбагатших і найрізноманітніших в історії світової культури, що засвідчила яскравий приклад поєднання релігійно-міфологічних уявлень з глибокою філософією. Вона мала великий вплив на багато релігій (індуїзм, джайнізм, бон, даосизм, сінто) і народні вірування, а образи і сюжети буддизму сприяли розвитку літератури і мистецтва як в Індії, так і в багатьох інших країнах Азії [139, I, 194].Буддизм, таким чином, не зміг утриматися на своїй батьківщині, в Індії: починаючи з VII ст. н. е., він неухильно приходив в занепад під натиском популярнішого індуїзму, і з XI ст. буддизм вже не відігравав скільки-небудь помітної ролі на індійському субконтиненті. Лише останнім часом до буддизму почали повертатися представники індійських нижчих каст і знедолених людей, кількість яких оцінюється приблизно в 5 млн осіб. В інших регіонах, де буддизм набув спочатку поширення, він був пізніше витіснений ісламом: в Центральній Азії (особливо в Східному Турке- стані) це відбулося в IX ст.; на островах Індонезії, де буддизм підсилював свій вплив з VIII ст., у XVI ст. був повністю замінений ісламом. Загалом сучасне поширення буддизму з кількістю послідовників близько 600 млн осіб таке [175, 228]:
• буддизм хінаяни (тхеравада) посідає провідні позиції в Шрі-Ланці (Цейлон) і країнах Індокитаю: Бірмі (сучасна Міанмара), Таїланді, Кампучії, Лаосі;
• буддизм махаяни і його різновидів поширений в Китаї, Тибеті, Кореї, Японії, В’єтнамі, Монголії, Ладаці, Непалі, Бутані, Сіккімі.
Схема основних напрямів буддизму зображена на рис. 104.
Рис. 104. Схема основних напрямів буддизму