Порівняння циклів О. Пушкіна, П. Сорокіна та М. Чмихова
Виокремлення М. Чмиховим загальноголоценового циклу в 9576 років, що складається із шести 1596-річних епох, наводить на думку про існування такого самого шестиепохового попереднього циклу, що в сумі дає майже 20 тис.
років, тобто нагадує «пушкінський» ритм існування сучасного виду людини. Якщо додати до загальноголоценового «чмихівського» циклу ще один 9576-річний цикл, то отримаємо 17138 р. до н. е., що також майже збігається з початком «пушкінського» доісторичного періоду, як і початок його історичної доби — 7500 р. до н. е. у «пуш- кінських» циклах, і 7562 р. до н. е. — у «чмихівських». Місячне 19-річне коло відповідає «пушкінському» ритму мирних та воєнних періодів.Як «пушкінські», так і «чмихівські» цикли дещо збігаються із «зодіакальними епохами» та іншими частинами «зодіакального року» (перші дорівнюють,
як зазначалося, 2160 рокам, останній — 25920 рокам). У «пушкінських» циклах близьким до «зодіакальної епохи» є ритм провідної ролі Часової ери (2512 років) та похідні від нього ритми в 1256, 628, 314, 157 років (відповідні частини «зодіакальної епохи»). У Чмихова головний 1596-річний цикл майже дорівнює трьом чвертям «зодіакальної епохи», а 532-річні періоди, 266-річні етапи та 133-річні напіветапи співвідносяться з відповідними «пушкінськими» циклами. З головним циклом Чмихова співвідноситься також цикл життя етносу Л. Гумільова, який визначав його тривалість у 1100-1500 років, а О. Шпенглер — рівним двом періодам Чмихова у 1000 років [55; 230].
З «пушкінськими» ритмами провідної ролі цивілізації (314 років) та з етапами М. Чмихова (266 років) співвідносяться і соціокультурні цикли П. Сорокі- на, який ритми існування та зміни різних типів культур визначав в середньому 300 роками. Інакше кажучи, всі існуючі з давнини цикли і цикли, визначені сучасними вченими, мають спільну природу і ця природа полягає в єдності Всесвіту, який разом з усіма своїми складовими розвивається за універсальними законами.
Їх пізнання дає можливість їх використання або в позитивному для людства і природи напрямі, або в негативному. В цьому і полягає, очевидно, дарована Богом людині свобода волі.Привертає увагу і збіг кінця сучасної матеріалістичної культури у циклах Сорокіна і Чмихова, які визначили це завершення нинішнім часом, тобто початком XXI ст. Такі грандіозні історико-природні злами спостерігалися тільки у ¥ІІ-¥І ст. до н. е. (2660 років тому), коли протягом дуже короткого історичного періоду виникли великі релігійно-етичні системи Будди, Махавіри, Лао-Цзи, Кон- фуція, Піфагора. Щось подібне, за П. Сорокіним, відбувалося в Європі Х-ХІІ ст., коли почала поширюватись ідеаціонально-духовна культура, головною й істинно єдиною цінністю якої визнавався Бог. Тобто ми стоїмо на порозі новітньої духовної ери, яка після цінностей ідеалістичної і чуттєвої культури, що минають, знову повертається до абсолютної і вічної духовної Істини. Нині ми справді переживаємо величезний всепланетарний злам, який, найімовірніше, є лише частиною зламу Всесвітнього, що несе людству і всім іншим його складовим непереможні духовні цінності: «Я є шлях, і істина, і життя», — нагадує всьому людству його Спаситель Христос.
З огляду на метаісторичні процеси, обумовлені процесами Всесвіту, який нас оточує, стають зрозумілішими і «пушкінські» цикли, які корелюють загалом із згадуваними вже циклами коливань земної орбіти та нахилу земної осі. Земна вісь, як спостережено, коливається з ритмом зміщення приблизно кожну 21 тис. років, що відповідає «пушкінським» ритмам існування певного виду людини, після чого, через такий самий цикл, з’являється новий вид. Тобто цикл появи нового виду людини і заміни його наступним видом становить приблизно 40 тис. років, що повністю відповідає повному циклу коливань нахилу земної осі (на кшталт маятника, який має рух вперед — маятниковий напівцикл — та назад — другий напів- цикл). А через кожні 90-92 тис. років відбувається ще більша зміна земної орбіти, обумовлена суттєвою зміною відстані між віссю обертання Землі і віссю, що проходить через її центр. Два таких цикли (теж на зразок маятника) дорівнюють близько 200 тис. рокам, коли, згідно з новітніми генетичними дослідженнями, з’явилися першопредки сучасної людини, а 100 тис. років тому, за багатьма антропологічними дослідженнями, — вже відомий нам Гомо сапієнс, який приблизно
40 тис. років тому почав заселення Євразії. Тобто цикли зміни земної орбіти і нахилу земної осі діють, ймовірно, за маятниковим типом, який передбачає існування всередині свого ритму двох напівциклів рівної довжини: 180-200-тисячолітній цикл зміни земної орбіти складається з двох 90-92-тисячолітніх напівциклів, а 40-42-тісячолітній ритм нахилу земної осі — з двох напівциклів тривалістю 2021 тис. років.
Глава 2