Подальший розвиток
Якщо брати за основу встановлені відповідності в розвитку релігійно-міфологічних систем й відомих зодіакальних епох, то можемо припустити, що домінування в давньому індійському пантеоні верховної діади Мітра-Варуна припадає приблизно на УІ-ІУ тис.
до н. е. на зодіакальну епоху Близнюків. Саме до цього періоду, як ми знаємо з попереднього тому, відомі дослідники індуїзму зараховують створення ранніх пластів Ріґведи. Мітра — це світле начало світобудови і Космос загалом, Варуна — темне начало й одна з маніфестацій Хаосу. Космос і Хаос, як відомо, вичерпують поняття Всесвіту, образ Владики якого вже на той час був розбавлений близнючними уявленнями. Певною паралеллю двоїстому образу Мітри-Варуни виступає, ймовірно, пара Дьяуса-Неба і Прітхіві-Землі, які доповнюють «праву- ліву» дихотомію Мітри-Варуни дихотомією «верх-низ».Мітра в сукупності своїх характеристик уособлює солярне начало, а Варуна — водяне. При цьому Варуна являє собою як небесні води (водяний Хаос), так і наземні та підземні, що зумовило його трансформацію в образ водяного божества, тотожного Енкі, Нептуну, Посейдону та ін. А Мітра зберіг свої первісно-солярні риси.
Водяний бог ще з кам’яномогильного періоду виступає разом з двома іншими членами лунарно-грозової й водно-хтонічної тріади — з громовержцем і владикою підземелля (Ішкур-Енкі-Думузі або Зевс-Посейдон-Аїд, або Юпітер-Нептун- Плутон, або Індра-Варуна-Яма, або Адад-Ямма-Муту та ін.). Ця лунарно-грозова й водно-хтонічна тріада, починаючи з кам’яномогильного періоду, протистоїть солярно-уранічній тріаді, намагаючись запопасти її місце на чолі пантеону. Інакше кажучи, «тріада низу» (Ішкур-Енкі-Думузі) на певному етапі релігійно-міфологічного розвитку замінила собою «тріаду верху» (Уту-Ан-Енліль), що могло бути пов’язано із легендами про космічну катастрофу й «другим актом творення». З цим «другим актом творення» у староіндійських віруваннях пов’язаний образ громовержця Індри, який в мітаннійських надписах названий «індарою», що нагадує кам’яномогильних «ніндар» Енкі й Думузі.
Індра, судячи з усього, тотожний кам’я- номогильному Ішкуру, а Варуна і Яма — Енкі й Думузі. Енліль, здогадно, відповідає у староіндійському пантеоні богу повітря й вітру Ваю-Вата, який проте має багато спільних рис і з кам’яномогильним Ішкуром.У міру розвитку староіндійського пантеону Мітру-Варуну й більш пізнього Індру замінює тріада верховних богів індуїзму Вішну-Брахма-Шива. У цій тріаді Вішну нагадує солярного Мітру й уособлює насамперед Сонце; Брахма тотожний образу громовержця Індри й уособлює найбільшу планету — Юпітер; Шива поєднує в собі риси Варуни, Ями й Соми, уособлюючи переважно образ Плутона-Аїда. При цьому кожен з них має жіночі відповідності, що нагадує триіпостасну природу архаїчних богинь-матерів й водночас три сфери світотворення: верхній, середній і нижній світи. Зрештою індуїзм у своєму багатовіковому розвитку дійшов того, що вперше відбулося в Трипіллі — утворення трьох основних культів: Богині-Матері, Білобога (Вішну) й Чорнобога (Шива).