Південні й північні європеоїди

• кавкасіонський тип (центральні райони Головного Кавказького хребта — наприклад, грузини-хевсури);

• арменоїдний тип (поширений у Вірменії, а також у Східній і Південній Грузії, у багатьох етнічних груп Ірану);

• паміро-ферганський тип (населення Середньоазійського межиріччя — на­приклад, таджики й узбеки) характеризується середнім зростом, брахі­кефалією, нешироким обличчям з довгим носом, темною пігментацією волосся і очей.

• середземноморський тип (наприклад, туркмени, а також белуджі й іранці) характеризується зростом вищеим за середній, доліхокефалією, темною пігментацією, значно виступаючим носом. Має невелику монголоїдну домішку;

• передньоазійський тип (наприклад, середньоазійські євреї) характери­зується брахікефалією, сильним волосяним покривом на обличчі і тілі, а також значно виступаючим носом (часто опуклої форми).

Наведений перелік антропологічних типів не є загальновизнаним, оскіль­ки різні антропологи пропонують кілька класифікацій, які відрізняються одна від одної. Антропологічні типи об’єднують в локальні раси. Наприклад, і понтій- ський, і кавкасіонський типи розрізняються масивністю лицьового скелета (у пон- тійців він більш граціальний) і практично тотожні в інших ознаках, в яких вони близькі до дінарського типу Балкан. Об’єднання дінарської і кавказької груп дає балкано-кавказьку локальну расу і вказує на їх спорідненість з давніми північно- кавказькими народами і всім іберійсько-кавказьким колом загалом.

Антропологи вирізняють також індо-афганську (або індо-памірську) ло­кальну расу, яка представлена на Кавказі і в Середній Азії трьома варіантами популяцій — каспійською, закаспійською і паміро-ферганською. Каспійський варіант охоплює найсхідніший комплекс на території Закавказзя (Азербай­джан і Південний Дагестан) і поширений також в Афганістані і Північній Ін­дії.

Арменоїдний і передньоазійський типи вважають зазвичай тотожними і відносять до однієї локальної передньоазійської раси. Іраномовні белуджі і кур­ди антропологічно зближуються з азербайджанцями (каспійський комплекс), талиши і тати — з вірменами (передньоазійський комплекс). Примітно, що фор­мування вірменської мови відбувалося на півдні Балкан, тобто має фракійсько- фригійське походження. Каспійський варіант південних європеоїдів — це ре­зультат давніх зв’язків з населенням набагато південніших районів, заселених представниками екваторіальної раси.

Територія Закавказзя і південних районів Середньої Азії являла собою північну периферію великого ареалу поширення культур Розписної кераміки (пояс цих племен, як наголошувалося, розташовувався між Східним Середземномор’ям і Північним Китаєм). Пояс племен Розписної кераміки оточували риболовець­ко-мисливські і скотарські спільності. У зв’язку з цим можна говорити про південну і північну цивілізації, а також про проміжні або змішані форми. Наприклад, пред­ставники Афанасіївської культури були носіями північної, бореальної цивілізації.

Вони були широколицими, довгоголовими і мали велику схожість з неолітичним населенням Східної Європи, що вказує на поширення далеко на схід носіїв Ямної культури. Пізній андроновський тип належав вже до брахікефального типу і набли­жався до паміро-ферганськго. Племена Андроновської культури заселяли у II тис. до н. е. Казахстан і Південний Сибір, проникаючи звідти і до Середньої Азії. Зруб- но-андроновські племена — це іраномовні племена, які змішувалися з носіями Кель- тимінарськоїкультури, а також з представниками культури Розписної кераміки.

В епоху верхнього палеоліту-мезоліту кроманьйоноподібний тип (близь­кий афанасіївському й андроновському) заселяв Північно-Східний Іран, Палести­ну, Північну Африку, Передню і Середню Азію.

Основним чинником формування расового складу всього Західного Сибіру було змішання між європеоїдами і монголоїдами. У результаті виникли перехід­ні раси, такі як уральська і південносибірська. Прадавні монголоїди розпалися на два пласти — континентальний і тихоокеанічний. Локальним комплексом вважаєть­ся амуро-сахалінський, у формуванні якого активну участь брали австралоїди, зо­крема айни (прямими нащадками прадавнього населення Сахаліну і низин Амуру є сьогодні нівхи).

Прабатьківщиною представників уральської перехідної раси — угрів і фінів — було Приуралля. Розселення європеоїдів на Уралі відбувалося ще в неоліті. До початку нашої ери в басейні верхнього Єнісею проживали європеоїди, пов’язані з етнічним світом Середньої Азії і українських степів. Прабатьківщина іншої гілки уральської раси — самодійців — знаходилася в тайгових районах Західного Сибіру.

Тюрки сформувалися в I тис. до н. е. в Центральній Азії і мають спільне з монголами походження. Проте у складі тюрків помітно представлена європеоїд­на домішка. Сучасне населення північної області Середньої Азії (казахи й кир­гизи) належить до південносибірської (туринської) раси, представники якої ха­рактеризуються середнім зростом, брахікефалією, епікантусом, темними очима і волоссям. Загалом південносибірський расовий тип характеризується ослабле­ною монголоїдністю і переходом до європеоїдного типу.

Залишками прадавнього населення Сибіру є палеоазійські народи, у складі яких немає європеоїдних груп (за винятком єнісейських кетів, у яких європеоїд- ність простежується досить виразно). Є дуже тісна спорідненість кетів із само­дійськими народами уральської перехідної раси, а також схожість з народами Південно-Східної Азії, що вказує на складні етногенетичні процеси, в яких брали участь представники європеоїдної, монголоїдної і австралоїдної рас.

Загалом європеоїди Східної Європи відрізнялися масивністю, широколицістю і доліхокранією, а європеоїди Передньої Азії — граціальністю, вузьколицістю і брахікранією. Доліхокрани — це типова європеоїдна раса, що походить від кро­маньйонців, а брахікрани — це результат євро-африканських й інших змішань.

Наприклад, разом з кроманьйоїдними черепами кінця V тис. до н. е. виявлені еква­торіальні форми, що співставляються з протоавстралоїдними черепами з Мохен- джо-Даро IV-III тис. до н. е. (їх називають також протодравідійськими або ве- доїдними). Названі ведоїдні черепи Хараппської цивілізації мають виражені риси середземноморського типу європеоїдів. Ведоїдні форми були також значно поширені в Середній Азії. Схожі протоавстралоїдні форми були присутні і в носіїв Мазан- даранської (Північно-Східний Іран) і Натуфійської культур. У Північно-Східному Ірані був широко представлений і кроманьйоїдний тип, який був поширений та­кож у Східному Середземномор’ї і Північній Африці. Протосередземноморський тип, таким чином, має змішане, євро-екваторіальне походження.

На Алтаї і в прилеглих областях у період неоліту переважав європеоїдний (кроманьйоїдний) тип, який проникав сюди із заходу. А монголоїдне населення мало східне походження. Проте деякі групи монголоїдів доходили в епоху неоліту до Прибалтики і Західної Європи. Водночас біля сучасного Красноярська знай­дені черепи із значною негроїдною домішкою, що вказує на складність етногене- тичних процесів в архаїчні часи.