Писемні традиції

Афразійські мови протягом своєї історії зазнавали субстратного і контактного впливу як взаємного, так і гетерогенного (наприклад, шумерський субстрат для аккадської мови чи західно-африканський для чадських мов).

• єгипетське письмо виникло на зламі ІУ-ІІІ тис. до н. е. і використовувалося понад три тисячі років;

• аккадська (ассиро-вавилонська) писемна традиція (словесно-складове письмо), що розвивалася в Месопотамії на ґрунті шумерського клинопи­су із середини ІІІ тис. до н. е., тривала аж до рубежу нашої ери;

• еблаїтські писемні пам’ятки (на основі шумеро-аккадської системи) по­ширились у другій половині ІІІ тис. до н. е.;

• угаритське письмо, яке виникло на основі клинописної квазіалфавітної системи, не пов’язаної з шумеро-аккадським клинописом, і мало подіб­ний до західно-семітських письмових систем порядок знаків, датується серединою ІІ тис. до н. е. Приблизно до цієї або дещо давнішої епохи належать пам’ятки писемності західно-семітськими мовами, виконані квазіалфавітним письмом, — протосинайські, протопалестинські, про- тобіблські та ін.;

• біблські написи, виконані лінійним квазіалфавітним письмом із 22 знаків, застережені на рубежі ІІ—І тис. до н. е. Від цієї фінікійської системи по­ходять усі наступні семітські системи письма, серед яких найважливіші південно-аравійська (від якої, своєю чергою, походить ефіопське письмо), давньоєврейська, сирійська й арабська. На основі фінікійської системи ви­никло і грецьке письмо, а через нього — майже всі європейські алфавіти [80, 56].