Перська держава.
В Ахеменідській державі правителі, спираючись у своїй діяльності на „волю богів” і не утискаючи релігійних прав підкорених народів, намагалися заручитися підтримкою місцевих жрецьких еліт[239] [240]. За аккадськомовним текстом Кір „повернув ідоли вавилонських богів у їхні святилища, серця їхні задовільнив...[щоденно] клав перед ним їжу.... Настала радість [мешканцям] Вавилону, він [їх] з ув’язнення звільнив”. Він „тримав війська вдалині від святилищ”. В іншому написі з храма Еанна в Уруці Кір заявляє: „Я — Кураш, цар Всесвіту, цар країни Аншан... Великі Боги вручили в мої руки всі країни. Я відновив країні забезпечене життя”1 (Рис.25). Водночас у перській державній політиці простежується прагнення послабити політичні та економічні позиції храмів і жерців. Після приєднання Вавилонії Кір зберіг чинність розпоряджень Набоніда щодо обмеження храмової власності. З завоюванням Єгипту Камбіз припинив видачу храмам подарунків, які вони отримували під час володарювання фараонів XXVI династії. При ньому тут лише три храми зберегли свій винятковий статус, а перський сатрап у Єгипті здійснював верховний нагляд за призначенням на жрецькі посади. У храмові правління були уведені царські уповноважені і фіскальні агенти. Храми в Ахеменідській державі платили податки і виконували повинності, хоча окремі з них зберегли свої привілеї, як, наприклад Єрусалимський[241] [242]. За цим храмом було встановлено ефективний державний контроль. Про важливість зазначеної галузі управління свідчить її інституційне забезпечення. У центральній царській канцелярії Ахеменідів у Сузах існувала спеціальна установа для нагляду за храмами[243] [244]. Перські правителі намагалися використати релігійні інститути для легітимації власної політичної влади. Зокрема, перського правителя Камбіза було посвячено у містерії Нейт і він, як саїські царі, став носити титул „син Ра, подоба Неит". Рис.25: Зображення перських воїнів з Персеполіса, зверху — релігійно- міфологічні знаки Кір дозволив юдеям, що проживали у його володіннях, повернутися на Батьківщину, відновити свої звичаї та відбудувати храм у Єрусалимі. Він відправив туди старшого над юдеями Зоровавеля та свого скарбника Мітрідата для організації будівельних робіт, виділивши відповідні кошти в розмірі 250,5 тис. драхм та 20,5 тисяч арабів пшеничної муки за рахунок податків з Самарії. Натомість єрусалимські першосвященики мали молитися перед Богом за рятунок царя та його роду, а також „непорушність” Перської держави1. Відповідно юдеї, які проживали у перських володіннях, демонстрували свою лояльність існуючій владі. Це, зокрема, спричинило руйнування храму Яхве, спорудженого юдейськими військовими колоністами на острові Елефантині, на крайньому півдні Єгипту під час антиперських заворушень єгиптян[245] [246]. Вавилоняни визнали Кіра посланцем Бога Мардука. Дарій, відновивши цілісність Перської держави, підкреслено пояснював це „милістю Ахура Мазди та інших богів, які існують". Бехістунський напис серед отриманих цією „милістю” держав називає Парфію, Арейю, Хорезм, Бактрію, Согдіану, області у Південному Афганістані та Північно- Західному Індостані: Гандхару, Саттагіддію, Арахосію, Саку (ймовірно саки-хаумаварга)2 (Рис.26). Рис.26. Адміністративно-територіальний поділ Персії за Геродотом При спорудженні міста-храму Персеполя використовувалися зображення Ахура Мазди для підсилення сакральності царської влади. На фрагменті, що зображував символ Ахура Мазди на південних дверях так званого „стоколонного залу”, його плаття, тіара та пір’я середньої частини крил червоного кольору, інші — зеленого, оторочення рукавів плаття — синє, центральний диск, з якого виростає фігура бога — жовтий, волосся і борода — чорні. „Великий Бог Ахура Мазда, який створив землю, який створив людину, який створив добробут для людини, який Дарія зробив царем над багатьма народами і царями, єдиним над багатьма повелителем”. Підсумовується напис словами: „Те, що я зробив, усе це я зробив за волею Ахура Мазди. Ахура Мазда мені допоміг, поки я не довершив справуХоча перська влада терпимо ставилася до культів підкорених народів, в офіційних написах зустрічалися лише маздеїстські боги: Ахура Мазда, Арта та, пізніше, Мітра та Анахіта1. На стінах храма Амона у Великій Оазі при Дарії з’явився напис з гімном цьому Богу, де правитель ототожнювався з божеством, тотожним природі (небо, земля, підземний світ, вода, повітря між ними)2. Артаксеркс ІІ встановив статуї одного з головних зороастрійських божеств, Анахіти, в найбільших центрах держави — Вавилоні, Сузах, Екбатанах, Персеполі, Дамаску, Сардах, Бактрах. У цей період у зороастризмі розвивається храмовий культ та ведеться активне будівництво храмів3. Основні положення вчення Зороастра розвивалися та передавалися в усній традиції. Окремі дослідники, ґрунтуючись на зображеннях рельєфів та написах перських царів, які проголошували себе послідовниками Ахура Мазди, називають їхню релігію маздаяснійською4. Висновки. Релігійна сфера була важливою передумовою перетворення Мідії у потужний центр іранської державності. Тісний зв’язок світської та духовної влади водночас не виключав кастовий характер останньої. Достатньо специфічною була і культова роль магів, які тут виконували функції жерців. Різноманітність релігійних уявлень мідійців, зумовлена відмінностями соціокультурного розвитку різних регіонів держави, спричинювала толерантність у цій сфері владних інститутів. При виробленні та реалізації державної (династичної) політики щодо релігії та релігійних інститутів Ахеменіди 1Луконин В. 2 Древние цивилизации. — С. 65. 3 История Древнего Востока. От ранних государственных образований до древнейших империй. — С. 805 — 806. 4Михайлов А. В. Александр и религия древних персов в зороастрийской традиции Востока (на примере „Большого Бундахишна”) / А. В. Михайлов // АІ. - Саратов: Наука, 2007. - № 7. - 2007. - С. 98-99. прагнули використовувати їх як інструменти посилення єдиної ідентичності. Інтегративні функції релігії у державній системі імперського типу були актуальними з огляду на достатньо слабкі економічні зв’язки між окремими сатрапіями, неврегульовані механізми узгодження політичних інтересів регіональних еліт, сепаратистські прагнення останніх, розмитість державних кордонів, внутрішньополітичну боротьбу усередині самої правлячої верхівки. Слід чітко розрізняти відповідне інституційне, нормативно-правове, фінансове забезпечення державної політики щодо релігії в Перській державі. Список рекомендованої літератури 1. Дандамаев М. А. Государство, религия и экономика в Древней Передней Азии (характерные особенности) / М. А. Дандамаев // Государство и социальные структуры на Древнем Востоке: Сб. ст. [Отв. ред. М. А. Дандамаев]. — М.: Гл. ред. вост. лит. изд-ва „Наука”, 1989. - С. 4-16. 2. Дандамаев М. А. Политическая история Ахеменидской державы / М. А. Дандамаев. — М.: Гл. ред. вост. лит. изд- ва „Наука”, 1985. — 319 с. 3. Дьяконов И. М. История Мидии от древнейших времен до конца IV века до н. э. [Под ред. С. Р. Тохтасьева, В. А. Якобсона] / И. М. Дьяконов. — [2 изд., доп.]. — СПб.: Ф-т филол. и искусств СПбГУ, 2008. — 572 с. 4. История Туркменской ССР. — Т.І: С древнейших времен до конца XVIII века [Ред. кол.: М. Е. Массон (гл. ред.) и др.] — Ашхабад: Изд-во АН Туркменской ССР, 1957. — 496 с. 5. Медведская И. Н. Древний Иран накануне империй (IX—VI вв. до н. э.). История Мидийского царства / И. Н. Медведская. — СПб.: ПВ, 2010. — 264 с. 6. Луконин В. Г. Искусство Древнего Ирана / В. Г. Луконин. — М.: Искусство, 1977. — 232 с. Питання для самоконтролю 1. Яка релігія домінувала у Мідії? 2. Охарактеризуйте роль релігії в становленні мідійської державності. 3. Охарактеризуйте релігійні уявлення населення давньої Персії. 4. Окресліть особливості релігійної політики Ахемендів. 5. Яку, на Вашу думку, роль відіграла релігія у стабілізації держави після перських завоювань? Теми рефератів 1. Релігійні права підкорених народів Персії. 2. Політичні та економічні позиції храмів і жерців в Ахеменідській державі. Теми контрольних (курсових) робіт 1. Релігійні інститути Перської держави. 2. Роль держави у врегулюванні міжконфесійних взаємин на території Персії.
