Китай.
Правителі династії Шан зверталися за порадами до своїх предків, їхню відповідь пояснювали спеціальні угадувачі1. Чжоуський ван був проголошений Сином Неба (Тянь Цзи) і його „Єдиним” земним втіленням, наділеним магічною силою де, яка перетворювала володаря у надприродну істоту, посередником між Небом і людьми, світоупорядником і повелителем Тянься (Піднебесної)[247] [248]. Культ Неба зародився у Китаї у середині періоду Чжоу. Спочатку він співіснував з культом Шанді (тотемний першопредок династії Інь), а пізніше змінив Шаньді і став єдиною верховною божественною силою. Зауважимо підтвердження права на вищу державну посаду повеління Неба, яке міститься у „Оді царському наставнику Чжунь Шафу”: Небо, породжуючи на світ людський рід, Тіло і правило життя всім людям дає. Люди, охороняючи цей вічний закон, добрі, Люблять і цінують прекрасну відвагу душі, Небо, державно поглядаючи на чжоуський дім, Землю внизу освітило палаючим променем, І, щоб сина Неба не торкнулося зло, Небо у захист йому Чжунь Шаньфу народило. Навіть одна із восьми частин оди дає уявлення про місце Неба в житті як пересічних чжоусьців, так і у функціонуванні ідеологічної системи цілої держави. Оскільки з ослабленням влади чжоуського правителя слабне і віра у Небо, Конфуцій доклав чимало зусиль для її зміцнення. У його уявленні про систему державного управління Небу відведено особливу роль. Воно виступає у ролі спрямовуючої та вищої керуючої сили, від якої залежить доля усіх мешканців Піднебесної1. Гідні правителі, які своїми вчинками сприяли утвердженню вищих ідеалів, отримують можливість перебувати там, як перші три володарі династії Чжоу Тай-ван, Ван-цзи і Вень-ван: Нині У-ванутверджує правління Чжоу.... Мудрими славилися царі у минулих поколінь: Чжоуські три володарі віднині на Небі — Їхній продовжувач у столиці обширних володінь[249] [250]. Західночжоуське двоєдине божество Неба і Сина Неба було надплемінним, міжетнічним, сумісним із культами окремих громад, що створювало ідеологічне підґрунтя для культурно-політичної інтеграції різних етнічних спільнот країни[251]. Представники народу Чжоу вірили у свою могутність, оскільки мали „трьох правителів на небі і вана, їхнього посланця, у столиці”. Теорія „Небесного Мандату” стала вагомим ідеологічним та пропагандивним інструментом у зміцнення існуючої державності та повної покори підкорених шанців[252]. Один з ранніх західночжоуських написів визначає Небо і вана як двох світоупорядників, які носять імена Шаньді і Сяді (Верхнього володаря і Нижнього володаря)[253]. Правителів династій Ся і Шан, які втратили Мандат Неба, джерела прямо звинувачували в нешанобливому ставленні до нього. Підтвердженням цього були неналежні жертвопринесення останнього правителя Шан, зневажання своїми ритуальним функціями[254]. У Слові Вень-Вана останньому правителю Шан Чжоу Сіню, той прямо звинувачується у тому, що своїми негідними діями він викликав гнів Неба, з волі якого і була знищена держава: І Великий, великий верховний володар — Володар народів, що живуть унизу. Жорстокий і грізний верховний володар — Дари його злом осквернилися внизу! Хоч Небо породжує натовпи люду, Не слід покладатись лиш на волю Творця: Недобрих зовсім не буває спочатку, Але мало хто добрим дожив до кінця. VII І цар освічений вигукнув: „О, горе! О, горе велике царству Інь-Шан! Межичасся шле не верховний володар — Ти, Інь, зневажаєш давниною великою: Хоч нема вже досконалих і добрих людей, Законів живе ще праведне слово, Але ти не вникаєш у закони, і знову Великі долі розпастися готові”. VIII І цар освічений вигукнув: „О, горе! О, горе велике царству Інь-Шан! Народ приказку має таку: Якщо валяться, коріння піднявши, дерева, А гілки їх цілі, і ціла листва; Коріння підрізано спершу було! Для Інь недалеко і дзеркало є, І пам’ять про Ся-правителя живе!1” Пізніше, в 74 р. 1 Слово Вэнь-Вана последнему государю Шан // Древнекитайская философия: Собр. текстов. — В 2 т. [Сост. Ян Хин-Шуна; вступ. ст. В. Г. Бурова и М. Л. Титаренко]. — Т1. — М.: Изд-во соц.-эконом. лит. „Мысль”, 1972. — С. 91-93. 2Крил Х. Г. Становление государственной власти в Китае. Империя Западная Чжоу - С. 75. своїми законними обов’язками1. На думку Бань Бяо, щоб отримати благословення Бога на управління, крім мудрості і високого духу, слід успадкувати видатні заслуги і давно заслужену прихильність. Лише тоді можна спілкуватися з вищим розумом і робити добро, а боги і духи подарують успіх. Управління імперією, як священну чашу, не можна завоювати[255] [256].