Персида і початок держави Ахеменідів
Нерсидою, що входила до складу Мідійської держави, правив з VII ст. до н. е. (очевидно, після захоплення цієї колишньої еламської території іранськими племенами) царський рід Ахеменідів.
Причому після засновника роду Ахемена і його сина Теіспа — двома лініями. До першої належали: Кир I, цар Парсумаша (Перси- ди), і Камбіс I, батько Кира II, засновника Перської держави. За свідченням Геродота, Камбіс I був одружений на Мандані, дочці мідійського царя Астіага (585/84550/49 рр. до н. е.). До другої лінії належали: інший син Теіспа — Аріарамі, його син — Арсам і онук — Гістасп. Висловлюється припущення про те, що існувало два царства — Анчан і Парса — і що в одному з них царювала старша, а в іншому — молодша гілка Ахеменідів (однак обидві вони містилися, очевидно, поруч). Персида була скорена Мідією, імовірно, за Кіаксара, але зберегла своїх царів. Країна ця була бідна і налічувала тільки три з десяти перських племен [37, 349-350].Астіаг, міфічний цар, використовував у своїй політиці релігію магів і, за свідченням Геродота, був твердий зі своїми підданими. За вавилонськими текстами, при настанні третього року свого правління Кир II, названий тут царем Аншана, піднявся проти мідійського царя Астіага, тобто свого діда (по матері Мандані). Війна між Киром і Астіагом тривала три роки (553-550 рр. до н. е.), внаслідок якої Астіаг був розбитий і узятий персами в полон, Екбатана була зруйнована, а частина населення захоплена в рабство. Кир не скасував царство Мідію, а оголосив себе царем Мідії поряд з колишнім своїм титулом царя Персії [37, 413-422].
Бажаючи зміцнити свої домагання на престол Мідії, Кир, за свідченням античних авторів, оженився на дочці Астіага Амітиді, стратив попередньо її чоловіка Спітама, свого суперника на законний спадок престолу. У мідян і персів існував, очевидно, звичай, подібний до звичаїв єгиптян і дравідів, відповідно до якого законним царем вважався або син дочки, або чоловік дочки попереднього царя.
Тому царі часто одружувалися зі своїми сестрами. Так, Кир II був, очевидно, сином і чоловіком двох дочок Астіага; Камбіс II був одружений зі своєю сестрою (дочкою Кира) Атоссі, з якою згодом був одружений і Дарій I; Дарій II був одружений зі своєю сестрою Парисатіді; їхній син, Артаксеркс II, після смерті своєї першої дружини оженився на двох своїх дочках — Атоссі й Аместриді. Не виключено, що подібні кровозмісні звичаї були занесені в Персиду і Елам переселеними сюди наприкінці VIII ст. до н. е. ізраїльтянами, в яких подібні шлюби, відповідно до біблійних текстів, були поширеними. Таким чином, переворот, вчинений Киром II щодо повалення свого діда Астіага, був династичним, що дало змогу персам запопасти провідне становище у вже розвиненій державі [37, 423; 38, 68].Заволодівши Мідійським царством, Кир II продовжив політику завоювань, почату ще Кіаксаром. Першою його перемогою було завоювання Лідії — багатого царства Малої Азії зі столицею Сарди. Кир узяв Сарди штурмом, а останній лідійський цар Крез був, імовірно, убитий. Лідія перетворилася на перську провінцію. Перси також скорили деякі грецькі (іонійські) міста Малої Азії, царства Лікія і Кілікія. У 545-540 рр. до н. е. були завойовані східні області Ірану: Дрангіана, Арея, Гандхара й Арахосія (сучасний Афганістан). У 538 р. до н. е. військам Кира без бою здався Вавилон. Сирію, Фінікію, Месопотаміюперси також захопили легко. Перемога Кира була здобута, на думку російського історика М. Дьяконова, завдяки прямій підтримці торгово-лихварських кіл, що панували у Вавилоні. У цих колах істотну роль відігравали, очевидно, євреї, переселені у Вавилон, як відомо, ще Навуходоносором II(605-562 рр. до н. е.), що ліквідував Іудейське царство, зруйнував Єрусалим і храм Єгови, повів у полон велике число жителів Іудеї (586/87 р. до н. е.). Імовірно, саме за надану допомогу Кир II наказав відбудувати зруйнований Єрусалимський храм, повернув його багатства і дозволив іудеям повернутися в Палестину. Єрусалим був перетворений на самоврядне храмове місто (за типом Вавилона, Ніппура, Урука й інших священних міст Вавилонії) [38, 67-72].
Не виключено також, що Кир II, який веде свій царський рід з Персиди (колишнього еламського Аншану), мав у своєму оточенні когось з нащадків переселених туди Саргоном II ізраїльтян, що сприяло одержанню вавилонськими іудеями і Єрусалимом особливих привілеїв. Дуже ймовірним є і взаємовплив ірансько- мідійського маздеїзму і єврейського іудаїзму, що співіснували, очевидно, у Персиді- Аншані й інших областях Мідії. На прямі запозичення іудаїзмом багатьох уявлень іранської релігії (зороастризму) вказують сучасні релігієзнавці [74, I, 581].
Кир II перебрав на себе вавилонські царські титули, а його співправителем у Вавилонії деякий час був його син Камбіс II. Крім того, Кир прийняв титул «царя країн» і «царя царів». Тепер його погляди впали на Бактрію, що за своїм розвитком і силою мало відрізнялася від Мідії і Персиди. Столиця Бактрії — Бактри (сучасний Балх у Північному Афганістані) у давнину стояла в одному ряду з такими відомими містами, як Вавилон, Сузи, Екбатани, Персеполь (столиця Персиди), Сарди та ін. У подібному становищі були Согд і Хорезм. Нічого не відомо про завоювання Киром Бактрії, Согдіани й Хорезму, однак за його спадкоємця ці області належали до Ахеменідської держави. Але втримати ці області можна було тільки у випадку захисту їх від кочівників: саків-масагетів Середньої Азії. Тут, у Середній Азії, Кир II і загинув у бою з масагетами. Масагети були споріднені з жителями Хорезму і проживали за Сирдар’єю. У масагетів панував родовий лад і груповий шлюб. За повідомленнями античних авторів, керували масагетами жінки. У них існував, як і в нартів, звичай убивства старих. За Геродотом, з богів вони шанували тільки Сонце, якому приносили в жертву коней. Масагети заманили Кира II з військом углиб своєї території і там їх розгромили [38, 72-79].