Першим поселенцем Європи вважається, як зазначалося, Homo erectus heidel- hergensis, знайдені останки якого поблизу Гейдельберга (Німеччина) датують періодом близько 500 тис. років тому [15, 41].
До того ж археологи впевнені, що на Європейському континенті носії ашельської культури, до якої належала і гейдельберзька людина, з’явилися близько 1-1,5 млн років тому, практично водночас сягаючи районів сучасних Франції, Італії, України, Кавказу, Сербії і Чорногорії.
При цьому відсутні будь-які дані про розвиток гомінідів на місцях їх поселення. Отже, можна зробити висновок про прихід першолюдей з півдня через сухопутні мости в районі Гібралтару, Сицилії або Босфору. Місцем виникнення найдавнішої людини — Homo habìlìs (можливого нащадка австралопітеків) — вважається, як ми пам’ятаємо, Східна і Південна Африка 3-1,5 млн років тому, де збереглися відбитки так званої олдувайської культури (останнім часом до початкових осередків антропогенезу зараховують і зони Південно-Східної Азії). Homo erectus, який в Африці прийшов на зміну Homo habìlìs, став першим видом архантропів, що розселилися з африканської прабатьківщини в Азію і Європу, де його найдавніші представники з’явилися, як спостережено, близько 1-1,5 млн років тому [15, 25-28].На території України найстародавнішою археологічною культурою вважають королевську в Закарпатті (близько 1 млн років тому), що протягом тисячоліть пов’язувала Східну і Західну Європу. В Україні до ашельського періоду зараховують близько 30 археологічних об’єктів, які мають аналоги в Центральній Європі та на Балканах, що спонукає дослідників припускати близькосхідне походження ашельських знахідок (вони могли бути занесені на територію України мігруючими групами архантропів-мисливців з районів Близького Сходу [15, 42].
Мустьє — епоха середнього палеоліту і період неандертальської людини— відзначена в Україні двома сотнями археологічних знахідок, що складають уже кілька територіальних груп і які поділяють на ряд локальних варіантів. Ці му- стьєрські відбитки — складова південної й північної зони мустьєрських індустрій Близького Сходу і Європи, а територію України в цей період заполоняють групи неандертальських переселенців з Балкан і Центральної Європи, де вони зустрічаються з місцевим, раніше прибулим населенням.
Неандертальці вважаються спадкоємцями Homo erectus, від якого, можливо, вони й походять близько 300 тис. років тому, а їхніми спадкоємцями стають кроманьйонці — люди сучасного виду, походження яких дотепер не цілком зрозуміле: одні вчені вважають, що найрозвиненіша гілка неандертальців перейшла поступово в сучасний вид, інші стверджують, що Homo sapiens sapiens з’явився незалежно за межами Європи і потім поширився в різних напрямках, що спричинило згодом зникнення неандертальців. Можливо, люди сучасного виду беруть початок від архаїчної форми Homo sapiens з тієї ж Африки, де знайдені найдавніші викопні останки предків сучасної людини, датовані періодом близько 100-60 тис. років тому (деякі з цих останків можна ототожнити з бушменами й іншими стародавніми представниками екваторіальної раси). Викопні черепи віком 40 тис. років зустрічаються вже в різних районах Азії — від Яви до Палестини [15, 26-28]. Носіями культури цього періоду — верхньопалеолітичного — були вже кроманьйонці.Отже, творцями олдувайської культури були Homo habilis, ашельської — Homo erectus, мустьєрської — Homo sapiens (неандерталець), пізньопалеолітич- ної — Homo sapiens sapiens (кроманьйонець). Щоб нагадати основні етапи антропогенезу, можна скористатися табл. 8, складеною за матерiалами книги О. Вілоусько [15].
Дослідники вирізняють п’ять найхарактерніших груп археологічних знахідок на території України верхньопалеолітичного періоду, чотири з яких (закарпатська, дністровська, волинська і середньодніпровська) належать до європейської прильодовикової культурної зони, а п’ята (степова) становить північну периферію середземноморської культурної зони, що вказує і на деяку етнічну диференціацію (П. Толочко). Отже, населення Північної і Південної України вже в епоху верхнього палеоліту відрізнялося певними культурно-господарськими і етнолінгвістичними характеристиками. До того ж більшість знайдених стоянок кроманьйонців Північної України мали в основі круглу форму (як потім і планування поселень трипільців), житла також часто мали форму кола зі сферичними чи конічними дахами.
Зразками найдавніших символів влади є так звані жезли начальників, які ще 24 тис. років тому прикрашали різними людськими фігурами. У цей період вже існувало декоративне й образотворче мистецтво, музика, танець, театралізовані магічні дійства. Дивовижно, але вже в епоху мезоліту на території України відомі випадки штучної трепанації черепа, надзвичайно складної навіть для сучасної медицини хірургічної операції, а носії катакомбної культури (як, утім, і стародавні мезоамериканці) також штучно деформували черепи для надання їм витягнутої (високочолої) форми [180, 10-14, 247, 259].У багатьох регіонах України (зокрема, у Середній Наддністрянщині, Нижньому Побужжі, Криму) безперервно відбувалася трансформація культурних традицій від палеоліту, через мезоліт, до неоліту. Населення України (і Північної, і Південної) антропологічно належало до великої європеоїдної раси, тобто воно було кромань- йоїдним, хоча в південних районах і відбувалися процеси метисації, про що свідчить наявність рис давньосередземноморського, негроїдного і навіть австралоїдного антропологічних типів. Певна неоднорідність антропологічного типу населення (у межах варіантів європеоїдної раси) характеризує, наприклад, і пізньотрипільські могильники, в яких середземноморський тип вже переважає над традиційним для території України протоєвропей ським типом. Водночас зустрічаються могильники (наприклад, Чапаїв- ка, Усатове), де спостерігаються зворотні пропорції, що вказує на певний симбіоз двох різних європеоїдних типів, які стали предками праслов’ян і насамперед українців [180, 75-26]. На рис. 26 зображені трипільці (реконструкція М. Герасимова), що ілюструють цю стародавню генетичну спорідненість.
Рис. 26. Трипільці: чоловік (а)
і жінка (б)
ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ЛЮДИНИ (ЕВОЛЮЦІЙНА МОДЕЛЬ) [15, 24-27 ]
Таблиця 8
| Види людини | Час і місце існування | Деякі антропологічні характеристики | Загальний опис |
| Австралопітек (південна мавпа) — найдавніший і най- примітивніший представник людиноподібних | 5,5-1,5 млн років тому в Південній, Східній і Центральній Африці | Зріст від 1-1,3 до 1,5-1,7 м; вага від 20-30 до 60-80 кг; об’єм мозку від 410 до 550 куб. см | Характеризувався низьким чолом, надорбітальним валиком, плескатим носом, зрізаним підборіддям і масивними щелепами. Тіло, ймовірно, було вкрите волоссям. Мав кілька підвидів: одні були граційніші; інші — обіймисті й за своїми параметрами наближалися до сучасного виду. Жили невеликими групами, харчувалися плодами і трупами вбитих хижаками тварин, можливо, використовували примітивні знаряддя з дерева, кістки й каменю |
| Homo habilis (людина вміла) — перший відомий вид людського роду | 3-1,5 млн років тому у Східній і Південній Африці і, можливо, у Південно-Східній Азії | Зріст 1,2-1,5 м; вага близько 50 кг, об’єм мозку — 700 куб. см | Походив, можливо, від одного з підвидів австралопітека і вже самостійно виготовляв різні знаряддя. Також харчувався плодами, трупами, проте й полював на дрібну дичину. Будував нескладні укриття і створив першу в історії людства індустрію — олдувайську (грубі рубила, скребла, різці з гальки), яка поширилась і за межами Африки |
| Homo erectus (людина прямоходяча) — ранній вид людини; перший європейський поселенець | Від 1,9-1,5 до 0,2 млн років тому, розселився з Африки в Азію і Європу близько 1,5 млн років тому | Зріст 1,5-1,8 м; вага 40-70 кг; об’єм мозку від 880 до 1100 куб. см | Можливо, походив від Homo habibis. Череп зберіг архаїчні риси, плескате обличчя, опуклі надбрівні дуги, зрізане підборіддя. Є засновником ашельської культури. Полював на великих тварин і використовував вогонь. Споруджував овальні курені. До цього виду належать європейська гейдельберзька людина; китайський синантроп, яванський пітекантроп (явантроп), південноафриканський атлантроп (усіх їх називають архантропами) |
| Homo sapiens neanderthalens (неандертальська людина) — викопний підвид сучасної людини (палеоантроп) | 300-30 тис. років тому в Азії, Північній Африці, на більшій частині Європи | Зріст 1,6-1,7 м; вага близько 70 кг; об’єм мозку близько " 1500 куб. см | Походив від архаїчної форми Homo sapiens, можливо — від одного з підвидів Ното erectus. Неандертальські знаряддя називаються мустьєрськими, їх виготовляли в льодовикову епоху. Неандертальці займалися полюванням, мали житла й одяг. Відомі поховання із заупокійними принесеннями, перші свідчення релігійно-магічних уявлень. Близько ЗО тис. років тому неандертальці або вимерли, або були винищені сучасною людиною, або були нею асимільовані, або трансформувалися в неї внаслідок внутрішньовидових еволюційних процесів |
| Homo sapiens sapiens (людина розумна) — єдиний живий підвид сучасної людини (неоантроп) | Близько 40 тис. років тому в Середземномор’ї, Європі, Африці й Азії | Зріст 1,7-1,8 м; вага близько 70 кг; об’єм мозку близько " 1400 куб. см | Походить або від однієї з гілок неандертальців, або має незалежне від них походження з-поза меж Європи (можливо, з південного сходу Африки чи з Південно-Східної Азії). У Європі ранніх Homo sapiens sapiens називають кроманьйонцями, які виготовляли найдосконаліші знаряддя з каменю й кістки в пізньопалеолітичну епоху (виокремлюють п’ять основних культур цього періоду: шательперронську (З5-З2 тис. років тому), оріньякську (З5-29 тис. років тому), гра- ветську (29-2О тис. років тому), солютрейську (22-18,5 тис. років тому) і мадленську (18,5-11 тис. років тому). Кроманьйонці винайшли лук і стріли, списометальний пристрій і гарпун, лижі й сани, човен і весла, а також створили перші зразки мистецтва. Своїх мертвих часто посипали червоною вохрою (символ крові й життя), в них були розвинені релігійно-магічні уявлення, культ жінки-прародительки |
Розділ ІІ. Виникнення і розвиток європеоїдів з погляду сучасної науки
Щоб краще зрозуміти особливості етногенетичного процесу, що відбувався на території України впродовж багатьох тисячоліть і зумовив появу кількох сучасних антропологічних типів, нам потрібно докладніше розглянути його основні етапи.