Пантеон богів
На чолі вавилонського, як і шумерського, пантеону офіційно стоїть тріада Ану, Енліль і Ейя (шумер. Енкі), оточені радою із семи або дванадцяти великих богів, які визначають долі усього на світі.
У пеклі, проте, править уже не так Ерешкігаль, як її чоловік Нергал, котрий підкорив свою дружину, що відповідає загальному зменшенню ролі жіночих божеств у вавилонській релігії і міфології. Але кроки в напрямі певної монолатрії, що проявилася в посиленні культу Мардука, який монополізував до кінця II тис. до н. е. майже всі сфери божественної діяльності і влади, робляться і далі. У єдиний образ володаря — Бела зливаються Енліль і Мардук (в Ассирії — Енліль і Ашшур). У I тис. до н. е. Мардука в деяких центрах поступово витісняє його син, бог мистецтва письма Набу, котрий має тенденцію до того, щоб стати загальновавилонським божеством [90, II, 653].Культ Набу (рис. 53) пов’язаний з мотивом таблиць доль, які, за уявленнями аккадців, визначали рух світу і світових подій. Володіння ними забезпечувало світове панування. Переписувачем таблиць доль був бог мистецтва письма і син Мардука Набу.
Загальна система космогонічних поглядів вавилонських теологів має такий вигляд. Мікрокосм постає відображенням макрокосму: «низ» (земля) — неначе відображенням «верха» (небес). Увесь всесвіт плаває у Світовому океані, земля уподібнюється великому переверненому круглому човну, а небо — твердій напівсфері (склепінню), що накриває світ. Весь небесний простір поділяється на кілька частин: «верхнє небо» Ану, «середнє небо» Мардука і «нижнє небо», уже видиме людям, на якому розміщені зірки. Над цими трьома небесами (зробленими, за вавилонськими уявленнями, з різних порід каменю) міститься ще чотири неба. Небо, як будинок, спочиває на основі, прикріпленій до небесного океану кілочками, і подібне земному палацові, захищеному від води фортечним валом. Зірки на небесній сфері — це «образи» або «письмена», і кожній з них визначено тверде місце. Земній географії відповідає географія небесна. Прообрази всього сущого: країн, річок, міст, храмів — існують на небі у вигляді зірок, земні предмети — це лише відображення небесних, але обидві
Рис. 53. Бог Набу, син Мардука, IX ст. до н. е. субстанції мають кожна свої виміри. Наприклад, кожному місту відповідає визначене сузір’я.
Земля також поділена на кілька ярусів: у верхній частині живуть люди, у середній — володіння бога Ейя (океан прісної води або підґрунтових вод), у нижній частині — володіння богів аннунаків і підземне царство Нергала. Щоб зміцнити землю, її прив’язали до неба мотузками і укріпили кілочками. Ці мотузки-кана- ти — Чумацький шлях. Верхня земля, як відомо, належить богові Енлілю [90, II, 653]. У вавилоно-ассирійській релігії особливого розвитку набула давня астрологія і пов’язані з нею культово-міфологічні уявлення.