Панно і тексти стародавнього святилища Кам’яної Могили також зберегли багато імен богів, пізніше відомих як шумерські.
Серед них: Гештін (Гештінанна), Гатумдуг, Імдугуд, Ураш, Ану, Інанна, Думузі, Намтар, Нінгірсу, Наннар (Сін), Уту, Ішкур, Ашнан, Енліль, Ніназу, Енкі та ін. Наприклад, у збережених написах і табличках зустрічається ім’я одного із шумерських місячних богів Шари, «царя народу марту», «царя сімох західних племен» (марту по-шумерськи — захід), який, можливо, з часом трансформувався в образ одного із синів Ана — «бога амореїв» Марту.
Часто зустрічаються імена утугів, ліллу й аладу, відомі з шумерських текстів як демони пекла, а також «священний пагорб Дуку», що згадується у значно пізніших шумеро-аккадських написах [62, 15-21]. Одна з кам’яних брил (№ 25) зберегла текст про десятилітню війну двох родів (нагадує сюжет про Троянську війну), про «царство мишей» і про «вигнаних жінок» (можливо, один з перших міфів про амазонок). Інша (№ 37) оповідає про суд богів над Енлілем, який був відправлений у потойбічний світ на покарання за зґвалтування діви Нінліль. У кам’яномо- гильних написах зустрічається ім’я ще одного шумерського місячного бога Абу — «царя трав», який тут ототожнювався з левом. Зафіксований також ландшафт 32 річок, що має аналоги з шумерськими списками рік, богів і їхніх тотемів — риб і змій (з «зерна-сім’я» яких проростали душі богів). Згідно з шумерським списком цих 32 річок, 16 західних очолював Нінгірсу, «великий» витязь Енліля, а 16 східних — Гільгамеш, його «звичайний» витязь. Ім’я знаменитого героя шумерського епосу Гільгамеша (і, ймовірніше, реальної історичної постаті) має позначення «Герой, що з вогню деревом виходить» і «той, що має дерево KAL». KAL, за А. Кіфішиним, — це крилатий людино-бик, геній-охоронець чоловічої душі (його жіночий еквівалент — ламассу), ім’я якого зустрічається й у хуритській релігії [62, 217-221].На Кам’яній Могилі зустрічаються написи про те, що бог грозовиці Ішкур і бог-пастух Думузі брали участь у «поверненні» (очевидно, з пекла) Енліля і «зерна» (богині Ашнан). Місячний «бог трав» Абу в цей період є, можливо, чоловіком богині Бау, «дарувальниці трав», дочки бога Ану в шумерів [62, 59-66].
В інших написах (панно № 34/а) містяться імена богині Гатумдуг (богиня-покровителька міста Лагалі в шумерів, одна з дочок Ана), а також «Ніндара зАбзу» (або морської Безодні), що, на думку А. Кіфішина, може бути зіставлене з «семиголовою змією з Безодні», залежною, згідно з деякими даними, від «цариці-Свині». На цьому самому панно несподівано з’являється раніше відсутній у кам’яномогильних написах бог Енкі, такий відомий і значущий у шумерських текстах. До того ж Енкі виступає не як могутній владика, а як слуга бога грозовиці Ішкура або Іма («вітер» шумер. — Адад, аккад. — Адду) — також одного із синів шумерського Ана і братів Енліля (і має з останнім багато спільних або навіть ідентичних рис), пізніше ототожненого із західносемітським Баал-Хаддадом і хетським Тешубом [62, 108-114; 90, І, 39].Є на цьому самому панно згадки про суд бога сонця Уту над правителями моря (що належать, очевидно, до періоду домінування солярного культу), а також про «суд Крокодила», який, напевно, може бути ототожнений з образом Чумацького Шляху (таким він, наприклад, уявлявся мезоамериканським індіанцям). Тут також згадані імена трьох синів Енліля, яких він, за «законами цариці пекла», мав залишити як своїх «заступників», дружини Нінліль і свого первістка Сіна в «підземному царстві» — це відомий із шумерських текстів Ніназу, а також його брати: Месламтаеа і Наннарушму. До того ж, вважає А. Кіфішин, місячний бог Сін мав кілька іпостасей (імовірно, чотири: він і три його брати), які відповідали чотирьом місячним фазам. Очевидно, кілька іпостасей мала й богиня зерна Ашнан, ім’я котрої (у зворотному прочитанні) тотожне в шумерській теогонії дочці Енкі — Нанше [62, 115-117].