Палеоєвразійська гіпотеза
Припущення окремих дослідників стосовно того, що до китайсько-тибетської сім'ї примикають мови на-дене в Північній Америці, які істотно відрізняються від інших американських мов цього ареалу, тепер переосмислюється, оскільки робляться спроби побудувати загальну порівняльно-історичну граматику макросім'ї, до якої поряд з величезною кількістю неностратичних (умовно «яфетичних») мов Євразії (північнокавказьких і споріднених з ними давньосхідних мов — хаггсь- кої, хурритської і, можливо, пов'язаної з нею етруської, носії якої рано переселилися до Італії з Малої Азії; мабуть, шумерської: єнісейських мов: близьких до них за структурою баскської в Іспанії і бурушаскі в Гімалаях; китайсько-тибетських мов) належать також мови на-дене в Північній Америці (атапаскська група та ін.| (52, 61 /].
Ареал поширення мови на-дене в Північній Америці розміщується на південь від Аляски. Можна було б вважати, що ця сім'я прийшла у Новий Світ пізніше, ніж інші америпдські мови. Згідно з новим варіантом -яфетичної» гіпотези, осередок поширення цієї макросім'ї до переселення у Новий Світ групи. яка пізніші· дала на-дене, слід шукати, найімовірніше, у Центральній Азії епохи палеоліту і початку мезоліту. Звідси носії частини діалектів могли переселитися ближче на захід, встановивши ранні контакти з носіями частини ностра- тичннх мов в ареалі Кавказу і прилеглих до нього з півдня районів Інша частина діалектів тієї ж макросім'ї поширилася аж до заходу Європи (баскська мова) ще до заселення Західної Європи індоєвропейцями ідо їх пізніших міграційних хвиль), які виокремилися із загальної маси носіїв ностратичних діалектів. що групувалися в Західній Азії.Частина «яфетичної» макросім'ї. яка найбільше збереглася в Центральній Азії, дала початок ранньому населенню значної частини Середньої Азії, гідроніми якої свідчать про проживання носіїв єнісейських мов на території сучасного Казахстану (до пересування через неї носіїв частини індоєвропейських, тюркських та уральських діалектів, які виокремились із західно-азіатського но- стратичного ареалу). Залишками того ж раннього центральноазіатського ареалу можна було б у цьому разі вважати бурушасю й частину тибето-бірманськнх мов. інші гілки яких, як і носії китайської мови і сім'ї на-дене. перемістились досить рано на схід і північний схід Припускається, що з IV - ІП тис. до н. е. прямі предки китайців уже жили в районі на північ від р. Янцзи. Та попри численні факти, які підтверджують окреслену картнігу ранніх переселень, носії,діалектів цієї макросім'ї. її єдність загалом і характер міграцій її носіїв залишаються гіпотетичними (більшою мірою, ніж ЄДНІСТЬ ностратичної макросім'ї. яка розпалася в пізніші часи) (52. 611-612].