Овен, Вівця, Агнець: солярна сім'я
У біологічному виді, представленому Вівцею-Бараном, з міфоритуальної точки зору істотні образи обумовлені двома парами протиставлень: чоловічий — жіночий (відповідно Баран (Овен) і Вівця; батьки — дитя (відповідно — Баран і Вівця з одного боку, й Агнець (тобто ягня, баранчик) — з другого) [90, ІІ, 237].
Загалом образи Вівці та Барана реалізують загальне коло символічних значень, хоча в деяких випадках підкреслюються їх різні нюанси. Так, Вівця найчастіше символізує лагідність, ніжність, невинність, а в образі Барана підкреслюється плідність, зв’язок із Сонцем й окремими божествами. Вівця найчастіше виступає як жертва, зазвичай чиста, богові Сонця, вогню і, навпаки, жертвопринесення чорної Вівці — божествам підземного царства, злим духам для їх уласкавлення. Часто Коза прирівнюється до чорної Вівці, що, очевидно, виявляє протиставлення Вівці як чистої тварини Козі — як нечистій. Вівця символізує Спасителя і є спокутною жертвою («Божий Агнець»), а також міфологізованою твариною, що «перевозить» Сонце через восьмий зодіакальний «дім» (Скорпіон), і стражем південно-західного та західного напрямків. Вівця є тотемною твариною (наприклад, відомі «овечі» пологи в деяких алтайських народів), вона відіграє значну ритуальну роль: образ Вівці пов’язаний зі Світовим деревом (із середньою його частиною), із хрестом, з Ісусом Христом тощо. Мотив овечого руна як символу родючості досить поширений у ритуалах, присвячених образу Світового дерева. Дуже широко використовується Вівця в гаданнях, у замовляннях-проханнях, у практиці пророкування, в магії. У міфологізованому мистецтві Вівця часто заміняється хмарою [90, ІІ, 238].Важлива в ритуалі й роль Барана. Він, наприклад, жертовна тварина в Біблії, а також очисна жертва в інгушів. У давніх євреїв Баран іноді виступає як тотемна тварина. Особливо різноманітно культ Барана відтворений у Стародавньому Єгипті: його приносили в жертву сонячному богові Амону; в багатьох храмах утримувалися священні барани, яких не залучали до господарських робіт; після смерті їх бальзамували й урочисто ховали; відомо чимало бараноголових божеств (Хнум, Херишеф й Осирис — до статуї останнього приходили оголені жінки з надією одержати від Осириса-Барана плідність).
В образі Барана (іноді крилатого) у Фівах вшановувався і бог сонця Амон. Певні елементи єгипетського впливу наявні й у «бараноподібності» Зевса. У грецькій міфологічній традиції Баран був також однією з тварин, присвячених Афродіті. Золоторунний Баран — головний образ міфологічного циклу про аргонавтів. Така сама назва міфологізованого сузір’я Овна. Образ Барана з’являється, згідно з даними В. Топорова, вже у верхньо- палеолітичному мистецтві, де на його частку припадає 7 % усіх зображень тварин [90, ІІ, 238].Баран (Вівця), будучи міфоритуальним символом Сонця і вогню, протипоставле- ний Козлу (Козі), часто пов’язуваному з громовержцями, божествами підземного світу і злих духів. Як подальша трансформація Овна, у його функції чистої спокутної жертви виступає, ймовірно, образ Агнця, який надзвичайно поширений у християнстві.