Особливості культу
Про жителів Аратти в «Махабхараті» йдеться, що вони «їдять свинину, м’ясо півнів, яловичину, м’ясо віслюків, верблюдів і баранину». У дравідійському ритуалі жертвопринесення тварин і ритуальна трапеза (колективне вживання м’яса принесених у жертву тварин) також обов’язковий елемент.
Також для дравідійського ритуалу характерне споживання алкогольних напоїв, що нерідко супроводжуються ритуальними танцями. Приготування напоїв з рису, меду і квітів різних дерев було відомим дравідам здавен-давна (у старотамільських текстах перелічується принаймні п’ять видів алкогольних напоїв протодравідійської доби). Органічне переплетення уявлень про ритуальне сп’яніння, культові танці та релігійний (шаманський) екстаз з виставами еротичного характеру змальовують властиву дравідій- ській міфології концепцію культу родючості. У цю концепцію безпосередньо вписується відтворення свят в Аратті в староіндійських і шумерських текстах, а також знайдені зображення в горах долини Інду [20, 54-57].Ще однією особливістю араттської культури є ритуальні танці й пісні в поховальних обрядах. Для культурних традицій різних дравідійських народів перетворення похорон на свого роду свято — зі співами, танцями і в певних випадках з порушенням сексуальних заборон — також звична справа. Наприклад, у племен кота і гондів учасники поховального обряду танцюють навколо погребального вогнища, співають веселих пісень, а також п’ють, їдять і ведуть любовні ігри. У низці доказів, що свідчать на користь дравідійської приналежності жителів Аратти, суттєвими є араттські етноніми, що становлять назви певного дерева або рослини. Цей культ дерев у протодравідській міфології тісно пов’язаний з культом предків і вегетативними тотемами (деревами, квітами, плодами, злаками та ін.), що свідчить про їх глибоку архаїчність [20, 57-62\.
Привертає увагу в дравідійській культурі й факт асоціації поняття «захід» з поняттям «верх, вищий, гора, високопоставлений», а поняття «схід» — з поняттям «низ, низький, долина, низьконароджений».
Є підстави припускати, що ця система склалася на одному з ранніх етапів розвитку дравідійської культури, можливо — в протодравідський мовний період (нагадаємо, що в християнстві, наприклад, захід асоціюється з антиподом Бога — сатаною). Ця система позначень сторін світу повинна була, на думку сучасних дослідників, скластися до міграції дравідів у райони нинішнього проживання на одній з дравідських прабатьків- щин [20, 62-64\. Не виключено, що серед перших прабатьківщин була Аратта, розташована в циркумпонтійській зоні, про що свідчить і давня праписемність Кам’яної Могили. Саме в цій причорноморській зоні дравіди могли активно змішуватись із середземноморцями (сино-кавказцями), а також з протоіндоєвропей- цями. Потім, внаслідок природних або соціальних катаклізмів, протодравіди й інші носії архаїчної араттської культури рушили через Месопотамію й територію Ірану в Індію, де за участю місцевого населення зародились високі цивілізації Шумеру, Еламу й долини Інду. Таким чином, ми знову повертаємось до джерел Трипіл- ля-Аратти — місця зустрічі різних «допотопних» культур і праетносів, що й визначило всю різноманітність і багатогранність подальшого історичного розвитку.