Особливий шар релігійно-міфологічних уявлень кавказько-іберійських народів виявляється в епосі і фольклорі [90, I, 605].
Нартський епос народів Північного Кавказу і грузинський епос про Амірані, виникнувши з давніх-давен, несуть на собі відбиток різних історичних епох. При цьому боги виступають як помічники, заступники або, навпаки, супротивники героїв.
З другого боку, епічні герої (Амірані, Абрскіл, Сасриква, Сосруко, Насрен-жаче, Батраз, Пхархмат та ін.) повстають проти самого верховного бога, що ріднить їх з грецьким Прометеєм і дають змогу розглядати в ряду культурних героїв. Уособлюючи собою зазвичай світле начало, герої епосу завжди протистоять хтонічним силам зла, пітьми і підземного світу, перемога над якими символізує впорядкування Космосу. У своїх діяннях герої перевершують багатьох богів, а часом виступають їх суперниками, вступають з ними у двобій, у якому нерідко перемагають (наприклад, Уазирмес убиває бога зла Пако), що нагадує боротьбу давньоіндійських асурів і девів.У більшості випадків герої епосу народжуються чудодійно — від непорочної діви, з каменю, від богині і мисливця. Подвиги епічних героїв уособлюють явища природи, повторюваність природних циклів, ротаційний характер руху небесних світил. Загалом герої здійснюють подвиги, що сприяють щастю людей і процвітанню природи. Серед найпоширеніших сюжетів про подвиги епічних героїв — боротьба з одноокими велетнями. Часто ці герої наділені сонячними атрибутами (Сосруко, наприклад) [90, I, 606].
Познайомимося з деякими героїчними персонажами ближче. Наприклад, героєм абхазького епосу є Абрскил, який народився чудодійно від непорочної діви (мотив, що сягає, імовірно, епохи матріархату) та по якомусь часі став непереможним богатирем, захисником свого народу. Вирішивши довести, що здатен на те, що під силу лише богові, Абрскил вступив у змагання з верховним богом Анцва. Розгніваний Анцва велів піймати Абрскила і ув’язнити його до печери, прикувавши разом з конем до залізного стовпа. За деякими пізнішими варіантами Абрскилу вдається звільнитися, але на волі він не витримує денного світла і, осліпнувши, іде в гори.
Абрскил типологічно близький Амірані в грузинській міфології [90, I, 22-23], образ якого простежується в археологічних пам’ятках, датованих III тис. до н. е. Амірані народжений богинею від смертного мисливця, що, очевидно, свідчить (на відміну від Абрскила) про початок домінування патріархального начала.Передчасно народжений Амірані дозрівав у шлунку бика, а його божественне походження відзначене зображенням місяця і сонця на його плечах. Амірані уявлявся схожим на чорну хмару, готову вибухнути дощем. Він такий могутній, що земля ледь витримує його. У подвигах Амірані (боротьба з девами, драконом, що проковтнув сонце) чітко простежується зв’язок з космогонічними мотивами. Амірані викрадає небесну діву Камарі, яка, ймовірно, уособлює небесний вогонь, здолавши в битві її батька, бога-володаря погоди і грозових хмар, а також водночас володаря каджів — антропоморфних істот, огидних на вигляд, які часто шкодять людям. Амірані навчає людей ковальської справи і знищує шкідливі рослини. За богобор-
ство Амірані прикутий до скелі в печері Кавказького хребта, і йому орел постійно клює печінку, а відданий Амірані собака лиже ланцюг, намагаючись зробити його тоншим. З поширенням християнства Амірані набуває характеру героя-мученика і суперничає зі святим Георгієм та Ілією. Амірані типологічно близький давньогрецькому Прометею [90, I, 68-69].
Для того щоб зрозуміти природу давніх епічних героїв багатьох кавказьких народів, нам необхідно визначити — хто такі нарти і про кого складався нартсь- кий епос.