<<
>>

Особливий шар релігійно-міфологічних уявлень кавказько-іберійських народів виявляється в епосі і фольклорі [90, I, 605].

Нартський епос народів Північного Кавказу і грузинський епос про Амірані, виникнувши з давніх-давен, несуть на собі відбиток різних історичних епох. При цьому боги виступають як помічни­ки, заступники або, навпаки, супротивники героїв.

З другого боку, епічні герої (Амірані, Абрскіл, Сасриква, Сосруко, Насрен-жаче, Батраз, Пхархмат та ін.) повста­ють проти самого верховного бога, що ріднить їх з грецьким Прометеєм і дають змогу розглядати в ряду культурних героїв. Уособлюючи собою зазвичай світле нача­ло, герої епосу завжди протистоять хтонічним силам зла, пітьми і підземного світу, перемога над якими символізує впорядкування Космосу. У своїх діяннях герої пе­ревершують багатьох богів, а часом виступають їх суперниками, вступають з ними у двобій, у якому нерідко перемагають (наприклад, Уазирмес убиває бога зла Пако), що нагадує боротьбу давньоіндійських асурів і девів.

У більшості випадків герої епосу народжуються чудодійно — від непороч­ної діви, з каменю, від богині і мисливця. Подвиги епічних героїв уособлюють явища природи, повторюваність природних циклів, ротаційний характер руху небесних світил. Загалом герої здійснюють подвиги, що сприяють щастю людей і процвітанню природи. Серед найпоширеніших сюжетів про подвиги епічних героїв — боротьба з одноокими велетнями. Часто ці герої наділені сонячними атри­бутами (Сосруко, наприклад) [90, I, 606].

Познайомимося з деякими героїчними персонажами ближче. Наприклад, героєм абхазького епосу є Абрскил, який народився чудодійно від непорочної діви (мотив, що сягає, імовірно, епохи матріархату) та по якомусь часі став непере­можним богатирем, захисником свого народу. Вирішивши довести, що здатен на те, що під силу лише богові, Абрскил вступив у змагання з верховним богом Анцва. Розгніваний Анцва велів піймати Абрскила і ув’язнити його до печери, прикувавши разом з конем до залізного стовпа. За деякими пізнішими варіан­тами Абрскилу вдається звільнитися, але на волі він не витримує денного світла і, осліпнувши, іде в гори.

Абрскил типологічно близький Амірані в грузинській міфології [90, I, 22-23], образ якого простежується в археологічних пам’ятках, датованих III тис. до н. е. Амірані народжений богинею від смертного мисливця, що, очевидно, свідчить (на відміну від Абрскила) про початок домінування пат­ріархального начала.

Передчасно народжений Амірані дозрівав у шлунку бика, а його божествен­не походження відзначене зображенням місяця і сонця на його плечах. Амірані уявлявся схожим на чорну хмару, готову вибухнути дощем. Він такий могутній, що земля ледь витримує його. У подвигах Амірані (боротьба з девами, драконом, що проковтнув сонце) чітко простежується зв’язок з космогонічними мотивами. Амірані викрадає небесну діву Камарі, яка, ймовірно, уособлює небесний вогонь, здолавши в битві її батька, бога-володаря погоди і грозових хмар, а також водночас во­лодаря каджів — антропоморфних істот, огидних на вигляд, які часто шкодять лю­дям. Амірані навчає людей ковальської справи і знищує шкідливі рослини. За богобор-

ство Амірані прикутий до скелі в печері Кавказького хребта, і йому орел постійно клює печінку, а відданий Амірані собака лиже ланцюг, намагаючись зробити його тоншим. З поширенням християнства Амірані набуває характеру героя-мученика і суперничає зі святим Георгієм та Ілією. Амірані типологічно близький давньо­грецькому Прометею [90, I, 68-69].

Для того щоб зрозуміти природу давніх епічних героїв багатьох кавказьких народів, нам необхідно визначити — хто такі нарти і про кого складався нартсь- кий епос.

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Особливий шар релігійно-міфологічних уявлень кавказько-іберійських народів виявляється в епосі і фольклорі [90, I, 605].: