<<
>>

Основні періоди мінойської епохи

У допалацовий період (бл. 2800-1900 рр. до н. е.) із приходом нових етнічних елементів (імовірно, пелазгів) на Криті вперше спостерігається використання бронзи для виготовлення знарядь праці та зброї.

Як зазначає археолог С. Логіаду- Платонос, використання її незабаром стає поширеним і триває до кінця міной­ської епохи [81, 12]. У цей період уже зводяться міцні будинки з каменю та цегли, з великою кількістю кімнат, мощеними плитами дворами, а стіни часто покри­вають червоною штукатуркою. Поховання цього періоду були купольні й значних розмірів, споруджувалися під скелею або висікалися в камені. Керамічна продукція імітує вироби з соломи, дерева або шкіри й характеризується прокресленим або динамічним рисунковим і накольчастим орнаментом. Поширюється ювелірна продукція. Землеробство, тваринництво, мореплавання й торгівля набувають по­дальшого розвитку та спеціалізації. Суспільство цього періоду має, вірогідно, ро­доплемінну структуру. В релігії з’являються основні образи божества, а також най­важливіші культові символи. Характерними тут є статуетки Богині-Матері [81, 12].

Старопалацовий період

а початку старопалацового періоду (1900-1700 рр. до н. е.) влада концентрується в руках царів і створюють­ся перші великі палацові центри. Старі палаци вже мали всі характерні риси розвиненої мінойської архітектури, розташовуючись навколо центрального двору, мали пре­красні фасади, багато складських приміщень, приміщення сакрального харак-

теру, кілька рівнів або поверхів, а також монументальні входи. Керамічні вази цього періоду відзначаються великою розмаїтістю та виготовлені з вражаючою технічною досконалістю. У спеціальних палацових майстернях виготовлялося також начиння з каменю і фаянсу, персні-печатки з коштовного каміння з ієрог­ліфічними знаками й натуралістичними зображеннями, предмети озброєння і праці, витончені прикраси тощо. Культові центри розташовувались у святили­щах на вершинах гір і пагорбів, куди приносили присвятні дарунки.

Формуєть­ся мінойський пантеон, центральне місце в якому, як і раніше, посідає жіноче божество, набуває загального поширення використання священних символів (священних рогів і подвійної сокири). Суспільство має ієрархічну структуру, роз­ширюються контакти із зовнішнім світом. Застосовується ієрогліфічне письмо, що незабаром перетвориться на лінійне. Близько 1700 р. до н. е. страшна ката­строфа (здогадно, землетрус) перетворює на руїни палаци й поселення Криту старопалацового періоду [81, 13-17].

Новопалацовий період

ти, створюються могутні торговельний і військовий флоти, сільськогосподарсь­ка й інша продукція Криту доставляється в усі кінці тодішнього цивілізованого світу. Палаци багатоповерхові, складні, облаштовані продуманою системою водо­постачання і каналізації. Кноський палац, наприклад, займав площу 22 тис. кв. м і мав у ті часи понад 1,5 тис. приміщень (див. кольорову вклейку, рис. 38). Ха-

У новопалацовий період (1700-1350 рр. до н. е.) мінойська цивілізація досягає свого найвищого розквіту. На руїнах старих па­лаців зводяться ще величніші нові, навколо яких відбудовуються міста і резиденції місцевих правителів. Будуються дороги й пор­рактерна риса палаців й інших будинків — чудові розпи­си стін, а також облицювання підлог білими плитами. Соціальна структура суспільства була, цілком імовірно, феодальною і теократичною, а царі кожного з палацо­вих центрів були водночас наділені верховним жрець­ким саном. Можливо, в цей період існувала особлива ієрархія цих царів-жерців на чолі з кноським правите- лем-володарем, що здійснював Критську таласократію. Головна роль у релігійних поглядах так само належить Богині-Матері, яка зображується в різних іпостасях: це хтонічна богиня зі зміями (рис. 39), «володарка звірів» із левами й дикими козами, небесна богиня з птахами і зірками. Разом з нею вшановується, очевидно, в об­разі бика могутній бог родючості, а також молоде под­ружжя — юнак і дівчина, які вмирають восени й воскреса­ють навесні, уособлюючи періодичний цикл природних явищ.

Поряд з цими божествами існує цілий світ екзо­тичних тератоморфних служників-демонів, які допо­магають людині підтримувати зв’язок з божественним. Божествам поклоняються завжди в палацовому і домаш-

Рис. 39. Хтонічна богиня зі зміями

ніх або заміських святилищах, на вершинах гір і в печерах. Багато елементів мі- нойської релігії перейшли з часом у коло грецьких релігійних містерій. Більшість поховань — висічені в м’якій скелі гробниці з квадратною поховальною камерою. Ієрогліфічне письмо перетворюється на систему лінійного письма А. Пам’ятки цьо­го письма (близько двохсот глиняних «табличок») знайдено в архівах палаців і вілл. До першої фази новопалацового періоду належить і вже згадуваний нами славнозвісний Фестський диск з оригінальним ієрогліфічним текстом. Вважаєть­ся, що ієрогліфічна писемність збереглася з давніших часів і використовувала­ся жрецтвом для записів текстів релігійного змісту. Близько 1450 р. до н. е. всі центри Криту були зруйновані внаслідок грандіозного виверження вулкана на острові Фера (Санторин). З палаців відбудовується тільки Кноський, щоб бути резиденцією тепер уже нової ахейської династії (наявність її підтверджується, зо­крема, досить архаїчною грецькою мовою, що використовується для системи лінійного письма Б) [81, 18-25].

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Основні періоди мінойської епохи: