Основні періоди мінойської епохи
У допалацовий період (бл. 2800-1900 рр. до н. е.) із приходом нових етнічних елементів (імовірно, пелазгів) на Криті вперше спостерігається використання бронзи для виготовлення знарядь праці та зброї.
Як зазначає археолог С. Логіаду- Платонос, використання її незабаром стає поширеним і триває до кінця мінойської епохи [81, 12]. У цей період уже зводяться міцні будинки з каменю та цегли, з великою кількістю кімнат, мощеними плитами дворами, а стіни часто покривають червоною штукатуркою. Поховання цього періоду були купольні й значних розмірів, споруджувалися під скелею або висікалися в камені. Керамічна продукція імітує вироби з соломи, дерева або шкіри й характеризується прокресленим або динамічним рисунковим і накольчастим орнаментом. Поширюється ювелірна продукція. Землеробство, тваринництво, мореплавання й торгівля набувають подальшого розвитку та спеціалізації. Суспільство цього періоду має, вірогідно, родоплемінну структуру. В релігії з’являються основні образи божества, а також найважливіші культові символи. Характерними тут є статуетки Богині-Матері [81, 12].Старопалацовий період
а початку старопалацового періоду (1900-1700 рр. до н. е.) влада концентрується в руках царів і створюються перші великі палацові центри. Старі палаци вже мали всі характерні риси розвиненої мінойської архітектури, розташовуючись навколо центрального двору, мали прекрасні фасади, багато складських приміщень, приміщення сакрального харак-
теру, кілька рівнів або поверхів, а також монументальні входи. Керамічні вази цього періоду відзначаються великою розмаїтістю та виготовлені з вражаючою технічною досконалістю. У спеціальних палацових майстернях виготовлялося також начиння з каменю і фаянсу, персні-печатки з коштовного каміння з ієрогліфічними знаками й натуралістичними зображеннями, предмети озброєння і праці, витончені прикраси тощо. Культові центри розташовувались у святилищах на вершинах гір і пагорбів, куди приносили присвятні дарунки.
Формується мінойський пантеон, центральне місце в якому, як і раніше, посідає жіноче божество, набуває загального поширення використання священних символів (священних рогів і подвійної сокири). Суспільство має ієрархічну структуру, розширюються контакти із зовнішнім світом. Застосовується ієрогліфічне письмо, що незабаром перетвориться на лінійне. Близько 1700 р. до н. е. страшна катастрофа (здогадно, землетрус) перетворює на руїни палаци й поселення Криту старопалацового періоду [81, 13-17].Новопалацовий період
ти, створюються могутні торговельний і військовий флоти, сільськогосподарська й інша продукція Криту доставляється в усі кінці тодішнього цивілізованого світу. Палаци багатоповерхові, складні, облаштовані продуманою системою водопостачання і каналізації. Кноський палац, наприклад, займав площу 22 тис. кв. м і мав у ті часи понад 1,5 тис. приміщень (див. кольорову вклейку, рис. 38). Ха-
У новопалацовий період (1700-1350 рр. до н. е.) мінойська цивілізація досягає свого найвищого розквіту. На руїнах старих палаців зводяться ще величніші нові, навколо яких відбудовуються міста і резиденції місцевих правителів. Будуються дороги й поррактерна риса палаців й інших будинків — чудові розписи стін, а також облицювання підлог білими плитами. Соціальна структура суспільства була, цілком імовірно, феодальною і теократичною, а царі кожного з палацових центрів були водночас наділені верховним жрецьким саном. Можливо, в цей період існувала особлива ієрархія цих царів-жерців на чолі з кноським правите- лем-володарем, що здійснював Критську таласократію. Головна роль у релігійних поглядах так само належить Богині-Матері, яка зображується в різних іпостасях: це хтонічна богиня зі зміями (рис. 39), «володарка звірів» із левами й дикими козами, небесна богиня з птахами і зірками. Разом з нею вшановується, очевидно, в образі бика могутній бог родючості, а також молоде подружжя — юнак і дівчина, які вмирають восени й воскресають навесні, уособлюючи періодичний цикл природних явищ.
Поряд з цими божествами існує цілий світ екзотичних тератоморфних служників-демонів, які допомагають людині підтримувати зв’язок з божественним. Божествам поклоняються завжди в палацовому і домаш-Рис. 39. Хтонічна богиня зі зміями
ніх або заміських святилищах, на вершинах гір і в печерах. Багато елементів мі- нойської релігії перейшли з часом у коло грецьких релігійних містерій. Більшість поховань — висічені в м’якій скелі гробниці з квадратною поховальною камерою. Ієрогліфічне письмо перетворюється на систему лінійного письма А. Пам’ятки цього письма (близько двохсот глиняних «табличок») знайдено в архівах палаців і вілл. До першої фази новопалацового періоду належить і вже згадуваний нами славнозвісний Фестський диск з оригінальним ієрогліфічним текстом. Вважається, що ієрогліфічна писемність збереглася з давніших часів і використовувалася жрецтвом для записів текстів релігійного змісту. Близько 1450 р. до н. е. всі центри Криту були зруйновані внаслідок грандіозного виверження вулкана на острові Фера (Санторин). З палаців відбудовується тільки Кноський, щоб бути резиденцією тепер уже нової ахейської династії (наявність її підтверджується, зокрема, досить архаїчною грецькою мовою, що використовується для системи лінійного письма Б) [81, 18-25].