Основні хвилі переселення семітів
Семітські народи почали прибувати в Месопотамію та Ханаан задовго до наведених драматичних подій, і їх переселення з Аравійського півострова (найімовірнішої прабатьківщини семітів) відбувалося кількома хвилями:
перша хвиля — ІІІ тис.
до н. е.: перші семітські племена з’являються у Месопотамії та Хуру (Ханаан: територія Сирії, Фінікії-Лівану та Палестини), де проживають переважно іберійсько-кавказькі народи (шумери, хурити, хати, урарти) та, можливо, окремі представники індоєвропейців (хети). У Месопотамії аккадці підступно узурпують владу і створюють першу семітську державу — Аккад (ХХГУ-ХХІІ ст. до н. е.). Потім амореї (які розселялися Сирійським степом з ХХІУ по ХУІ ст. до н. е.) з початку ХІХ ст. до н. е. захоплюють Вавилон і засновують Давнє вавилонське царство з верховним богом Мардуком. З ХІУ ст. до н. е. починається піднесення держави ассирійців (їх перша столиця Ашшур відома вже з ХУІІІ ст. до н. е.), яка здійснювала свою владу на основі жорстокої системи терору і ввела перші у світі масові депортації народів. Усі ці споріднені семітські народи (аккадці, амореї-вавилоняни, ассирійці) говорили однією мовою — аккадською (або вавилоно-ассирійською), яка багато запозичила з шумерської та хуритської. У цей самий період (ІІІ- ІІ тис. до н. е.) відбувається заселення амореями східносередземномор- ської берегової смуги, тобто майбутніми ханаанянами, які змішуються тут з автохтонами — натуфійцями та хуритами, а також, очевидно, з індоєвропейськими хетами;друга хвиля — ІІ тис. до н. е.: заселення Сирії, Фінікії і північної Месопотамії семітами-арамеями (мова яких значно поширюється в Межиріччі і витісняє споріднену з нею аккадську мову вавилонян та ассирійців). Це період панування в Сирії і Палестині арамейського Дамаського царства (Х-ІХ ст. до н. е.). У Палестину проникають також у ХІУ-ХІІІ ст. до н. е. з боку пустелі кочові племена хабірів (НаЬігі), тобто давніх євреїв, разом із спорідненими з ними племенами (моавіти, едоміти, амоніти і амали- кіти).
Перед цим, очевидно, хабіри кочували територією Месопотамії та Стародавнього Єгипту, де їх називали розбійниками і мародерами. Ця чергова семітська хвиля (що стала складовою західносемітських народів) теж наклалася на автохтонне хуритське (та частково індоєвропейське — біблійні «хетейці») населення, а також на попередніх жителів — ханаанців, які утворилися, як зазначалося, внаслідок змішування «натуфійців», хуритів та семітів-амореїв (тих самих, що створили в Месопотамії Вавилонське царство). Так утворилися східні (аккадці, вавило- няни, ассирійці) та західні семіти (амореї, ханаанці-фінікійці, євреї, мао- вітяни, арамеї та ін.);• третя хвиля — І тис. до н. е. — І тис. н. е.: позначена виходом з Аравії арабів-бедуїнів (проникнення перших арабських племен в Ханаан зафіксовано у ХІІ-ХІ ст. до н.е.). У цей період створюються перші північно-арабські держави — Пальміра (Тадмор), Набатея та ін. З появою ісламу та початком арабських завоювань (поч. УІІ ст. н. е.) етнонім «араби» перетворюється на самоназву аравійських племен, що консолідує їх в єдиний південно-семітський суперетнос.