Однією з основних тварин, що співвідносилися з богом землі, був ведмідь, культ якого існував вже у неандертальців в епоху палеоліту.
З образом ведмедя були пов’язані верховний бог народів Сибіру Торим, німецький Тор, слов’янський Перун та ін. У різних міфах ведмідь, як і змій, — супротивник світлого божества. Плутарх зазначає, що у віруваннях фригійців бог спить взимку і прокидається з приходом весни, тобто поводиться, як ведмідь.
За деякими переказами ведмідь раніше був небесним божеством, але був вигнаний богом неба на землю за непослух. Водночас у свідоцтвах, що дійшли до нас, культовий образ ведмедя не має хтонічного характеру. На жіночих статуетках епохи неоліту богиня іноді уподібнюється ведмедиці (грецька Артеміда — пізня трансформація неолітичної Великої богині — вшановувалася в образі ведмедиці). Аборигени північної смуги Євразії і Америки здійснювали так зване «ведмеже свято» (ритуальне вбивство і з’їдання ведмедя),яке сягає, ймовірно, ще неандертальських ведмежих ритуалів. Інакше кажучи, культ ведмедя проходить через всю історію людства і схоже на те, що образ ведмедя е найдавнішою іпостассю бога землі [47, 93-94].
Неандертальці, у яких панувала ендогамія (тобто внутрішньородові шлюби), приносили в жертву богові «низу» своїх жінок, ховали своїх небіжчиків головою на захід, практикували ритуальний канібалізм і вшановували, окрім ведмедя, гірського козла. Неандертальські поховання, «ведмежі печери» і «козлині культи» свідчать про те, що зачатки релігії епохи неоліту виникли ще в мустьерську епоху, тобто до виникнення людини сучасного виду. До цих культових особливостей, що збереглися впродовж більш ніж 50 тис. років, можна зарахувати: уявлення про ведмедя як про божество, втілення бога землі; ритуал убивства і поїдання ведмедя; зв’язок гори і печери з образом бога землі; уявлення про необхідність принесення людських (зокрема, дитячих) жертв богові землі; поховання в землі як реалізація цього жертвопринесення. Кроманьйонці і неандертальці співіснували впродовж 10-20 тис. років, що сприяло, мабуть, взаємовпливу їх культур. Наприклад, кроманьйонці, як і неандертальці, влаштовували жертовні поховання людей в печерах; у них продовжувався культ ведмедя і рогатих тварин [47, 94-96].