Норвегія.
Початок християнізації у Норвегії пов’язують з діяльністю короля Гакіна (Хакона Доброго), який вступив на престол близько 933 р. На народному зборі в Дронтгеймі (Тронхеймі) він оголосив, що всі норвежці мають прийняти
християнство.
Проти виступила більша частина суспільства, англосакських священиків вбили. Завершувати процес християнізації довелося Олафу Трюгвасону1. В 1152 р. Норвегія отримала власну кафедру, яка була розміщена у Дронтгеймі, поблизу могили короля Олафа[1026] [1027]. Це мало важливе символічне значення. Зростання позицій церковного землеволодіння та запровадження десятини було відчутним для населення Норвегії, з огляду на гостру нестачу придатної для землеробства землі. Повстання біркебейнерів швидко охопило усю країну. Війська знаті, попри підтримку Данії, були розбиті, а король Магнус загинув. Після проголошення у 1184 р. королем ватажок повстання Сверре, скасував привілеї церкви, а єпископів змусив залишити державу. Накладений Іннокентієм ІІІ на Норвегію інтердикт і відлучення короля від церкви не змогли зламати ситуацію, оскільки нову владу підтримали переважна більшість селянства та дрібної знаті[1028].