Фінляндія.
Повільно проникало християнство у Фінляндію. На середину ХІІ ст. Суомі, як її називали місцеві мешканці, заселяли розрізнені фінські племена. Зі сходу сюди проникати православ’я: земля „Сумь і Ємь” відома для києворуських літописів від новгородських та псковських торговців та місіонерів.
Першою до релігійного освоєння цих земель приступила Шведська держава, спираючись на підтримку Папського престолу. В 1147 р. кожному, хто візьме участь у наверненні язичників, що мешкали на балтійському узбережжі, було обіцяно прощення гріхів. Вторгненням у Південно-Західну Фінляндію у 1157 р. керував шведський король Ерік Святий, який проголосив хрестовий похід проти фінів і долучив до експедиції уппсальського єпископа Генріка. Війська висадилися у гирлі р. Аурайокі. Після придушення опору місцевих мешканців стали навертати у християнство. Частина Фінляндії стала шведською колонією Нюланд („Нова країна”). Генрік, спираючись на підтримку королівської влади Швеції, поширив „святу віру” уздовж узбережжя Ботнічної затоки на північ на 150 кілометрів, та 1158 р. був убитий.Католицька церква стала інструментом державної влади у освоєнні нових територій на сході та півночі Фінляндії. Похід був спрямований у райони Сатакунті та Каланті, які почали християнізовуватися вже до цього, і частина місцевих мешканців — християн стала союзниками свеїв у захопленні регіону. З цього часу фіни входили до Уппсальського діоцезу, який з 1164 р. набуває статусу архідіоцезу1.