Нептун-Посейдон: бог морів
Нептун — один з найдавніших римських богів, первісна природа і культ якого маловідомі [90, ІІ, 211]. Ймовірно, Нептун завжди був пов’язаний з водою, що зумовило його ототожнення з Посейдоном (не пізніше початку ІІІ ст.
до н. е.). Морський Нептун вшановувався людьми, пов’язаними з морем, іноді ототожнювався з божествами-персоніфікаціями бурі й вітрів. Ототожнення Нептуна з Посейдоном обумовило його зв’язок з кіньми і його епітет «кінний», роль Нептуна як бога вершницького (тобто аристократичного) стану [90, ІІ, 212]. Посейдон грецької міфології — це один з головних олімпійських богів, володар моря, син Кроноса і Реї, брат Зевса й Аїда, з якими він поділив панування над світом [90, ІІ, 323]. Кинувши жереб, Посейдон одержав в уділ море, Зевс — небо, Аїд — підземне царство. На думку О. Лосєва, найдавніше уявлення про Посейдона пов’язане з родючістю землі (просоченою вологою), тому ім’я Посейдона можна розуміти як «чоловік землі» (звідси його епітети — «коливальник землі», «земледержець»). З другого боку, найдавніший Посейдон пов’язаний із зооморфним демоном родючості (що набував вигляду коня або бика) і в такий спосіб зближається із породжувальною силою земних надр, а відтак і водною стихією (звідси ще один епітет Посейдона — «володар вод»). Очевидно, пізніше Посейдона почали ототожнювати не тільки з плодоносною вологою землі, а й з морськими просторами. Олімпійський Посейдон вже нерозривно пов’язаний з морською стихією, проте зберіг як рудименти епітети, що вказують на його колишній зв’язок із Землею, а також на його зооморфні іпостасі — коня і бика [90, ІІ, 323].Посейдон бере участь у заколоті проти Зевса-громовержця і загрожує йому непримиренною ворожнечею. Його незмінним атрибутом є тризубець — давній фетиш, наділений величезною магічною силою. Вигляд Посейдона страшний, могутній і стихійний, він мчить морем на колісниці, запряженій довгогривими кіньми. Посейдон — батько безлічі дітей, багато з яких, як і їхній батько, також стихійні й потворні (серед них син Тритон — володар морських глибин). Культ Посейдона витіснили з різних давньогрецьких полісів інші боги — Геліос, Зевс, Діоніс, Аполлон, Афіна, Гера. Єдина країна, де панували Посейдон і його нащадки, — легендарний острів Атлантида, мешканців якого Зевс покарав за безчестя. Культ Посейдона пов’язаний із вшановуванням його як божества моря, джерел (один з його епітетів «власник джерела») і землетрусів. Посейдон, за оцінкою О. Лосєва, є давнім чоловічим хтонічним божеством, що колись мало універсальну владу, але було витіснене на більш пізньому героїчному щаблі іншим чоловічим патріархальним божеством, яке очолило олімпійців (Зевсом-Юпітером) і яке вже не посідало чільного місця, залишаючись водночас у незмінній опозиції до Олімпу [90, ІІ, 324].