Бог неба Уран
Уран грецької міфології — це божество, яке уособлює небо. Він — чоловік Геї- землі і належить до першого, найдавнішого з відомих нам поколінь богів [90, II, 549]. Породила Урана його дружина Гея, а разом вони породжують гори, німф, титанів, киклопів, сторуких.
Німфи у грецькій міфології відтворюють дуже давніх божеств природи, її живильні й плодоносні сили, тому розрізняють німф рік, морів, джерел, озер і боліт, гір і гаїв, дерев тощо. Титани — також архаїчні боги, уособлювали стихії природи з усіма її катастрофами. Їх було шість братів — Океан, Кой, Крій, Гіперіон, Іапет, Кронос і шість сестер-титанід — Тефіда, Феба, Мне- мосіна, Тейя, Феміда і Рея. Ці титани і титаніди — боги другого покоління, що походять від давніх Урана і Геї — породили нове покоління богів грецької міфології: Прометея, Геліоса, Літо, Зевса та ін. Як зазначає О. Лосєв, ім’я «титан», можливо, пов’язане із сонячним жаром або пануванням і має догрецьке походження [90, ІІ, 514].Молодший з титанів Кронос за намовою своєї матері Геї серпом оскопив свого батька Урана, щоб припинити його нескінченну і переважно страхітливу плідність, і посів місце вищого бога серед титанів. Народженому від Кроноса і Реї Зевсу, у свою чергу, було приречено позбавити влади батька — Кроноса і очолити нове покоління богів-олімпійців. При цьому титани (крім Океану) виступили з Офрійської гори, а боги, народжені Кроносом і Реєю, — з Олімпу, що й закріпило за ними назву олімпійців. Бій (титаномахія) між титанами й олімпійцями, відповідно до давньогрецьких переказів, тривав 10 років, доки на допомогу Зевсу не прийшли сторукі. Після цього переможені титани були скинуті в тартар, де їх постійно сторожили сторукі [90, ІІ, 514].
Сторукі — це троє породжених Ураном і Геєю чудовиськ (Котт, Бріарей і Гієс), у кожного з яких по п’ятдесят голів і по сто рук. Уран, який ненавидів своїх потворних нащадків, відправив їх у надра землі, а Зевс вивів їх звідти за порадою Геї.
За це сторукі почали вірно служити Зевсу, уособлюючи об’єднання давніх стихійних сил і олімпійського покоління богів [90, ІІ, 469]. Киклопи (або циклопи) — також могутні і дикі чудовиська, породжені Ураном і Геєю, велетні з одним оком посередині чола. Їхні імена (Грім, Блискавка і Перун) вказують на зв’язок киклопів з давніми стихійними силами, насамперед дощу і грозовиці. Вони, як і сторукі, були скинуті в тартар Ураном і звільнені Зевсом. Саме киклопи, як представники найдавнішого уранічного покоління богів, вручили Зевсу громи, блискавки і перуни, які він використав в успішній для нього боротьбі з титанами. Винищив киклопів, за давньогрецькими переказами, сонячний бог Аполлон [90, І, 649].Отже, діти Урана були потворні і тому ненависні своєму батькові, який ховав їх в утробі своєї дружини Геї, яка дуже від цього страждала. Земля вирішила полегшити свою долю, і на її прохання молодший син Кронос серпом оскопив Урана. З крапель крові Урана, які впали на землю, народилися гіганти, еринії (богині помсти) і богиня Афродіта. Гіганти вселяли жах своїм виглядом — густим волоссям і бородами (до того ж нижня частина тіла в них була зміїною). На відміну від титанів, гіганти були смертні, проте вступили в битву з безсмертними олімпійцями. У цій гігантомахії на боці олімпійців виступали Зевс, Аполлон, Діоніс, Геката, Гефест, Афіна, Посейдон, Гермес, Артеміда, мойри (богині долі), а також герой Геракл. Гігантам (яких налічується близько 150, але згадується тільки 13 імен) допомагає Гея. В гігантомахії, як і в попередній їй титаномахії, перемогу здобули олімпійські боги [90, І, 301-302].
Міф про Урана, на думку О. Лосєва, є свідченням архаїчних джерел класичної космогонії, де Небо і Земля сприймаються спочатку як одне ціле, що у наступному космогонічному процесі поділяється на дві сутності. До того ж Уран, як чоловіче начало, водночас є і синівським началом стосовно матріархальної Геї, що вказує, ймовірно, на первинність саме міфології Землі, а не Неба [90, ІІ, 549].