Небуддійські персонажі ламаїзму
З небуддійських персонажів в систему ламаїзму були включені Гесер, Цаган Ебуген та деякі ін. Цаган Ебуген («Білий старець») — відомий персонаж монгольської релігії, що входить в розряд «господарів землі», їх голова (хан).
Іноді Цаган Ебуген (тибетська відповідність — Гамбо Гарбо) осмислюється як сакральний партнер Землі-ма- тері Ітуген (Ульгень). Він вшановувався як покровитель довголіття, багатства, щастя, сімейного благополуччя. За одним з міфів, Цаган Ебуген народився старим, оскільки його мати перед пологами відмовилася дати напитися бурханам (тюрко- монгольська модифікація слова «будда» або «будда-хан»), які заради помсти запечатали її чрево на сто років. Цаган Ебуген був зарахований до ламаїстського пантеону божеств у XVIII ст. Зображається добродушним лисим старим з білою бородою. Його атрибутами є: персикове дерево, олень, палиця, книга доль — символи довголіття. Цаган Ебуген аналогічний за функціями і зображеннями Шоу- сіну (у китайців) і Пехару (у тибетців). Шоу-сін («Зірка довголіття») відповідає в європейській астрономії зірці Канопус. Його ще називають «старий Південного полюса» або «Південний ківш». За стародавніми астрологічними уявленнями, поява цієї зірки провіщає довголіття государеві і країні, а відсутність її на небосхилі — війни і лиха [139, II, 611, 645].Пехар у тибетській релігії — це божество-владика тхеурангів — одноруких, одноногих, однооких божеств, які народилися з жиру золотої космічної черепахи і втілюють різні атмосферні явища: група з 9 братів-тхеурангів, що мешкають в нижніх шарах неба, насилає сніжні бурі, шторми, град, викликає сварки. Уявляється Пехар гірським вершником в білому панцирі, шоломі з алмазів, у високих чоботях. Його називають «Біле тхеу неба», а двох його супутників — «Чорне тхеу землі» і «Строкате тхеу середнього світу». За однією з версій, батько Пехара — «Біле небо», а мати Лумо, яка живе в озері і «яка зберігає багатство».
Вважається, що у минулому Пехар жив на високому небі і був правителем 33 небес. У пам’ятках релігії бон Пехар є хранителем країни Шаншун (Західний Тибет), а уйгури називали його «Білий бог неба». З поширенням в Тибеті буддизму Пехар був включений в буддійський пантеон і став начальником божеств — «хранителів світу». Він — покровитель владик країн Лджан і Мон, які потерпіли поразку від Гесера, правителя Ліна. Вважається, що Пехар втілюється в оракулів-віщунів (наприклад, в монастирі Нейчун), і в певні свята ці оракули під час спеціальних церемоній впадають в транс і від імені Пехара передбачають майбутнє [139, II, 311, 535].Гесер, включений в систему ламаїзму, — це відомий сакральний персонаж тибето-бірманських, монгольських і тюркських вірувань, де він виступає як герой епічних оповідей і об’єкта розвиненого релігійно-міфологічного культу. Найчастіше його ім’я походить від ірано-согдійської форми титулу «кесар» (монарх, володар). Первинне ядро оповіді склалося, здогадно, в північно-східному Тибеті. За цими переказам, в державу Лін, яка не мала правителя, був посланий один з трьох синів небесного владики. Він відроджується в Ліні в сім’ї одного з князів потворною дитиною на ім’я Джору (у ряді варіантів він зачатий матір’ю від гірського духу). Його переслідує дядько по батькові Тхотун. У дитинстві хлопчик проявляє дивовижні здібності: знищує різних демонів, перемагає в кінному змаганні за володіння красунею Другмо, троном і скарбами Ліна. Потім він отримує з неба чудового скакуна, отримує свою справжню величну зовнішність та ім’я Гесер (в монгольських версіях — Гесер-хан, що зазвичай іменується «владикою 10 країн світу, викорінювачем 10 зол в 10 країнах світу») [139, I, 297].
Гесер перемагає демона півночі, людоїда Лубсана з допомогою дружини демона Мези Бумджід (за деякими версіями, вона — колишня дружина Гесера, викрадена демоном). Меза Бумджід підносить героєві «напій забуття», випивши який, він залишається на Півночі. В цей час в Ліні Тхотун, який марно домагався Другмо, вчиняє зраду, в результаті якої на Лін нападають з сусідньої держави хори, захоплюють Другмо, і вона стає дружиною одного з хорських королів — Гуркара («бі- лоюртого хана»).
Звільнившись завдяки небесному втручанню від напасті, Гесер поспішає на батьківщину. Перевтілившись у поганого хлопчиська, він проникає до хорів, чаклунством вбиває Гуркара і, підпорядкувавши собі його державу, разом з Другмо повертається в Лін. За деякими сюжетами Гесер визволяє свою земну матір з пекла, знищує демонічних королів сусідніх країн (на півночі, півдні, сході і заході), підпорядкувавши їх підданих своїй владі, оживляє богатирів, полеглих в боротьбі з хорами [139, I, 298].У цих сюжетах Гесер характеризується як трікстер (тобто як «божественний блазень» на відміну від «божественного культурного героя»): він вдається до хитрощів і чаклунства; його поєдинки, як правило, не богатирські, а «шаманські» (він ловить і знищує душі супротивників) та ін. Проте найдавніше ядро образу Гесера — це посланий небом божественний культурний герой, що очищує землю від чудовиськ (він подібний до індійського Рами). Як король-обранець і навіть перша людина, що спустилася з неба (точніше, що вилупився з небесного «космічного яйця»), Гесер сходить до добуддійської, бонськоїтрадиції. У монгольських версіях, як зазначає російський релігієзнавець С. Неклюдов, відгомоном подібної інтерпретації є, ймовірно, звернення Гесера до володаря пекла Ерліка — «Старший брат мій» (Ерлік може розглядатися, як і Яма, як перша померла людина). Враховуючи зв’язок з божеством священної гори (у ряді варіантів земним батьком Гесера є гірський дух), що по концепціях тибетської релігійно-міфологічної системи узгоджується з небесним походженням героя, а також із світовою горою, Гесер сприймається як правитель «центру», який протиставлений правителям околиць, боротьба з якими по суті адекватна цивілізаторській діяльності культурного героя [139, I, 298].
Іноді Гесер не правитель «центру», а володар лише однієї з чотирьох країн світу — півночі. Проте найдавнішою локалізацією Гесера є, мабуть, Кром (можливо, від Рум — іранського найменування Візантії). Під впливом індійської і буддійської релігії батьком Гесера уявляється Брахма або Індра (монгольський Хорму- ста), а в Китаї Гесер ототожнюється з богом війни Іуань-ді. У Тибеті і у монгольських народів існували містерії, присвячені деяким сюжетним циклам Іесеріади, а також були особливо поширені повір’я про причетність духу героя до виконання епічної поеми, про його особливий зв’язок зі співаком. У культовій практиці Гесер як універсальне охоронне божество (як і більшість шаманських божеств) виступає покровителем воїнів, захисником стад, переможцем демонів, подавцем щасливої долі (зокрема, мисливського успіху). Його іменують бурханом або тенгрі, називають сином неба, що мешкає в будинку з хмар і туманів [139, I, 298].